Українська економіка в останні місяці демонструє парадоксальний феномен, який потребує детального аналізу. Незважаючи на безпрецедентну міжнародну фінансову підтримку, що повністю покриває потреби державного бюджету, а також рекордні золотовалютні резерви, країна зіткнулася з симптомами системної економічної кризи. Ключовим індикатором проблем стала інфляція, яка досягла критичного рівня 12,9% у січні 2025 року, що значно перевищує цільові показники Національного банку України.

Особливу увагу привертає нетипова поведінка банківського сектору. За підсумками 2024 року як державні так і недержавні банки отримали рекордний прибуток, однак це відбулося не через активне кредитування реального сектору економіки, а завдяки операціям з депозитними сертифікатами Національного банку України. Замість того щоб спрямувати кошти на кредитування економіки, українські банки натомість розміщують їх на депозитах у НБУ, отримуючи гарантований прибуток. Така ситуація свідчить про серйозне порушення механізму монетарної трансмісії та неефективне використання фінансових ресурсів в умовах воєнного часу.

Підвищення облікової ставки НБУ до 14,5% у січні 2025 року стало підтвердженням фундаментального нерозуміння природи поточної високої інфляції в Україні. На відміну від класичної інфляції попиту, Україна стикається з інфляцією витрат, спричиненою структурними деформаціями воєнної економіки. В умовах, коли реальна інфляція для населення становить 15-20%, а система інфляційних прогнозів НБУ систематично дає збої, підвищення ставки на 1 процентний пункт не може забезпечити ефективний захист гривневих заощаджень. Це ставить під сумнів доцільність використання традиційних монетарних інструментів та вказує на необхідність розробки більш комплексних підходів до економічної політики.

Натомість поточна ситуація створює ризики для відновлення економіки. Замість того, щоб стимулювати інвестиції та модернізацію виробництва, значні фінансові ресурси фактично вилучаються з економічного обігу через поточну політику НБУ, нібито спрямовану на боротьбу з інфляцією. Це призводить до стагнації кредитування та падіння реальних доходів населення, та матиме довготривалі негативні наслідки для розвитку країни.

Підтвердженням неефективності економічної політики став сукупний індекс інфляції, який за період 2022-2024 років сягнув 147%. Цей показник відображає глибину економічної кризи та її вплив на добробут населення через суттєве зниження реальних доходів та купівельної спроможності. Прогноз НБУ щодо зниження інфляції до 8,4% на кінець 2025 року виглядає необґрунтовано оптимістичним, особливо враховуючи зростання цін на пальне, що створює мультиплікативний ефект через підвищення транспортних витрат у всіх секторах економіки.

Окремої уваги заслуговує промислова інфляція, яка демонструвала значне прискорення у другій половині 2024 року (27,6% за результатами року). Цей процес обумовлений комплексом взаємопов’язаних факторів. Передусім, це суттєве підвищення тарифів на електроенергію для промислових споживачів, що призвело до зростання собівартості виробництва практично у всіх галузях економіки. Додатковий тиск створило зростання вартості продовольчої сировини, що особливо відчутно вплинуло на харчову промисловість та пов’язані галузі.

На промислову інфляцію також впливає зростання рівня зарплат, зокрема через дефіцит кваліфікованого персоналу, що змушує підприємства підвищувати заробітні плати для утримання працівників. При цьому підвищення податкового навантаження, включаючи збільшення військового збору наприкінці 2024 року, створило додатковий тиск на бізнес. Усі ці фактори формують класичну спіраль витрат: підприємства змушені підвищувати ціни для збереження рентабельності, що в свою чергу провокує нове коло інфляції.

Так само зростає споживча інфляція, зокрема динаміка цін на соціально значущі продукти. Хліб демонструє стійку тенденцію до подорожчання (плюс 2,1% у січні та 20,3% за рік). При цьому виробники попереджають про подальше підвищення цін на 5-10% у найближчі місяці через зростання вартості борошна та виробничих витрат. Сири та молочні продукти також демонструють значне подорожчання – на 17,5% у річному вимірі, що створює додатковий тиск на сімейні бюджети.

Особливо гострою є ситуація з цінами на ліки та медичні послуги, а також інші базові продукти харчування. У структурі подорожчання значну роль відіграє зростання виробничих витрат та експортна орієнтація виробників. Показовим є приклад соняшникової олії, де зростання експортних цін (з $1,269 до $1,310 за тонну протягом січня-лютого 2025 року) призвело до суттєвого подорожчання продукту на внутрішньому ринку – на 2,8% у січні та 25,4% у річному вимірі. Подібна ситуація спостерігається і в інших експортоорієнтованих сегментах продовольчого ринку, де внутрішні ціни все більше корелюють із світовими, незважаючи на значно нижчу купівельну спроможність українських споживачів. В результаті ціни в Польщі, чи в Іспанії на основні продукти, можуть бути нижчими незважаючи на значну різницю в доходах.

Через те, що структура споживчого кошика для різних соціальних груп в Україні суттєво відрізняється, – для малозабезпечених верств населення частка витрат на продукти харчування, ліки та комунальні послуги є значно вищою, ніж у середньому по країні. Враховуючи, що саме ці категорії товарів та послуг демонструють найбільше зростання цін, реальна інфляція для цієї групи населення значно перевищує офіційні показники.

Для розуміння нелогічності поточної ситуації з інфляціює – масштаб міжнародної підтримки України протягом 2022-2025 років створив безпрецедентні можливості для економічної трансформації, які, однак, залишились невикористаними. За даними Кільського інституту світової економіки, загальний обсяг міжнародної допомоги за три роки війни досяг 267 мільярдів євро, з яких 118 мільярдів євро (44%) становила пряма фінансова підтримка. Очікуване надходження додаткових 38,4 мільярдів доларів США у 2025 році створює можливості структурних реформ, проте наявні макроекономічні показники внаслідок дій НБУ та уряду, навпаки, свідчать про поглиблення системних проблем, особливо в контексті можливого перегляду масштабів міжнародної підтримки внаслідок змін у політиці США. Неефективне використання наявних ресурсів та відсутність системних реформ створюють ризики консервації структурних проблем української економіки, що може суттєво ускладнити процес післявоєнного відновлення.

Ситуація ускладнюється тим, що поточний рівень інфляції (12,9%) вже перевищив середню дохідність гривневих депозитів (12,52% річних, а після оподаткування – лише 9,64%). Це створює замкнене коло: намагаючись стримати інфляцію через підвищення облікової ставки до 14,5%, НБУ одночасно змушений витрачати золотовалютні резерви на підтримку курсу, що в умовах значного торговельного дефіциту та високих бюджетних витрат виглядає все більш неефективним. В період грудня 2024 – січня 2025 років НБУ витратило рекордні 9 мільярдів доларів на підтримку курсу гривні, при цьому лише в грудні обсяг інтервенцій досяг історичного максимуму в 5,28 мільярда доларів.

Аналіз ситуації вказує на необхідність кардинального перегляду підходів до монетарної політики. Замість консервативної політики високих процентних ставок, необхідно зосередитись на стимулюванні реального сектору економіки. Це може включати впровадження цільових програм рефінансування для пріоритетних галузей, створення механізмів компенсації підвищення енергетичних тарифів для промисловості та розробку ефективних програм підтримки малого та середнього бізнесу.

Особливої уваги потребує реформування фінансового сектору. Необхідно створити умови для переорієнтації банківської системи з операцій з депозитними сертифікатами на кредитування реального сектору. Це можливо досягти через впровадження диференційованих нормативів резервування, створення стимулів для довгострокового кредитування та розвиток інструментів хеджування ризиків.

Окремо варто відзначити проблему збереження високих виробничих витрат. В умовах зростання світових цін на енергоносії та необхідності модернізації виробничих потужностей, підприємства потребують доступу до довгострокового фінансування за прийнятними ставками. Без вирішення цієї проблеми важко очікувати суттєвого зниження інфляційного тиску з боку виробничого сектору. В умовах очікування подальшого зростання цін на енергоносії це стає ключовим фактором конкурентоспроможності українських підприємств та можливості стримування зростання цін у довгостроковій перспективі.

Без суттєвих змін у підходах до монетарної політики існує високий ризик подальшого поглиблення економічної стагнації та зростання соціальної нерівності. Через продовження російської агресії та необхідності відбудови економіки такий сценарій може призвести до довготривалих негативних наслідків, які буде складно подолати навіть за умови збереження значної міжнародної підтримки.

Таким чином, НБУ та уряд більш гнучкого та комплексного підходу до економічної політики, який би враховував специфіку поточної кризи та необхідність стимулювання економічного зростання при одночасному захисті найбільш вразливих верств населення від інфляційного тиску. Лише такий підхід дозволить ефективно використати наявні можливості міжнародної підтримки для реального покращення економічної ситуації в країні.ожуть зробити цей процес ефективним і прибутковим для українських фермерів.