ЦІНА ВІЙНИ. ЕКОНОМІЧНІ НАСЛІДКИ ПОВНОМАСШТАБНОГО ВТОРГНЕННЯ РФ В УКРАЇНУ(2022-2025) аналітичне дослідження

svitua.info

ЦІНА ВІЙНИ. ЕКОНОМІЧНІ НАСЛІДКИ ПОВНОМАСШТАБНОГО ВТОРГНЕННЯ РФ В УКРАЇНУ(2022-2025) аналітичне дослідження

Резюме

Повномасштабне вторгнення РФ спричинило безпрецедентні економічні потрясіння, які змінили структуру української економіки. Після шокового обвалу ВВП у 2022 році економіка поступово відновлюється, але темпи цього відновлення слабшають із кожним кварталом. Спостерігається не просто кількісне скорочення, а глибинна структурна трансформація всіх економічних процесів в Україні.

Зокрема відбувається радикальна зміна галузевої структури економіки. Промисловість, особливо важка, стрімко втрачає свою частку у ВВП. Металургія, хімічна промисловість, машинобудування – колишні «титани» української економіки – зазнали непропорційно великих втрат. Натомість аграрний сектор став основою українського експорту, демонструючи вражаючу стійкість в умовах війни. Водночас війна стимулювала розвиток нових галузей та технологій, особливо у сфері оборонної промисловості та енергетичної безпеки.

Найглибший аспект трансформації – демографічний. Країна втратила близько чверті робочої сили через міграцію та мобілізацію, причому з низькою ймовірністю повного відновлення в короткостроковій перспективі. Цей «людський дефіцит» впливає на всі економічні процеси, від ринку праці до споживчого попиту.

З економічної точки зору стає все очевиднішим, що продовження війни вже призводить до чистих економічних втрат навіть при збереженні високого рівня міжнародної підтримки. Економічна адаптація, яка дозволила досягти певної стабілізації у 2023-2024 роках, демонструє ознаки вичерпання, а накопичені структурні проблеми починають проявлятися з новою силою.

Ключове питання для майбутнього: чи зможе Україна перетворити вимушену трансформацію економіки на можливість для стрибка до більш модерної, технологічної та конкурентоспроможної економічної моделі? Найуспішніші історичні приклади післявоєнного відновлення базувалися саме на такому перетворенні руйнації у шанс для модернізації.

Інтеграція до Європейського Союзу стає не лише політичним, а й економічним каталізатором трансформації. Отримання статусу кандидата у 2022 році та початок переговорів про вступ прискорюють адаптацію законодавства та економічних практик до європейських стандартів. Це відкриває можливості для більш глибокої інтеграції українського бізнесу в європейські ланцюги вартості, залучення інвестицій та технологій. Однак для успішної інтеграції Україна має подолати розрив у продуктивності та забезпечити зближення доходів з рівнем ЄС.

У середньостроковій перспективі, у разі досягнення мирного врегулювання, критичними залишатимуться виклики інфляції, торговельного дефіциту, боргової стійкості та демографічної кризи. Україна має знайти баланс між зовнішньою підтримкою та розвитком внутрішніх джерел зростання, щоб закласти основи для стійкого післявоєнного відновлення.

Макроекономічний огляд

Україна витримала удар війни, але стабілізація економічної ситуації відбувається повільними темпами. Після падіння на 28,8% у 2022 році, економіка відновилася на 5,3% у 2023 році. За підсумками 2024 року зростання склало 3,6% (оцінка Мінекономіки). Проте темпи економічного відновлення поступово сповільнюються, в результаті темпи зростання кожного кварталу 2024 року знижувались. У січні 2025 року ВВП зріс на 1,5%, в той час як в лютому 2025 року зростання склало лише 0,7%, за підсумками двох місяців року – 1,1%. Відновленню економіки перешкоджали складна безпекова ситуація, нестача кваліфікованих працівників та російські обстріли енергетичної інфраструктури. До того ж, у 2023 кращим показникам відновлення ВВП сприяли низька база порівняння після падіння 2022 року та стрімке збільшення державних видатків.

У 2025 році зростання ВВП за оцінкою МВФ становитиме 2-3%. Таке уповільнення відображає вичерпання ефекту низької бази порівняння та структурні обмеження, що впливають на економіку країни під час війни. Станом на початок 2025 року реальний ВВП становить лише 78% від довоєнного рівня.

Наразі економічна ситуація в Україні наближується до стагфляції – стану, при якому високий рівень інфляції супроводжується низьким зростанням ВВП. Про це свідчить значне зниження активності в основних галузях економіки: машинобудуванні, сільському господарстві, будівництві та роздрібній торгівлі непродовольчими товарами. Жодна з галузей реального сектору економіки за внеском до ВВП не відновила довоєнний рівень.

Інфляція та монетарна політика

Війна призвела до прискорення інфляції, темпи якої сягнули найвищих показників у жовтні 2022 р. — 26,6%. Причинами стали прямі наслідки російської агресії: руйнування виробництв, порушення ланцюгів постачань, зростання виробничих витрат бізнесу. Додатковий тиск на інфляцію також створював друк гривні Національним банком України (НБУ) для покриття військових витрат: у 2022 році НБУ надрукував близько 400 млрд грн (еквівалент $12,5 млрд), на які були придбані урядові військові облігації.

Задля стримуванні інфляції шляхом вилучення зайвих грошей у банків, НБУ почав використовувати інструмент депозитних сертифікатів. Високі процентні ставки депозитних сертифікатів у порівнянні з іншими джерелами отримання прибутку призвели до того, що українські банки почали заробляти на державі замість кредитування економіки. Загальні прибутки банків склали 24,7 млрд грн у 2022 році, за 2023 рік українські банки отримали вже майже 160 млрд грн прибутку до оподаткування, що майже вдвічі більше, ніж в 2021 році. За підсумками 2024 року українські банки отримали рекордний чистий прибуток – 103,7 млрд грн, згідно зі статистикою Національного банку. Прибуток до оподаткування склав 187,4 млрд грн.

Триваюча повномасштабна війна РФ проти України створює фундаментальні проінфляційні тиски на макро- та мікрорівнях. На макрорівні це проявляється через подвійний дефіцит — бюджету (≈20% ВВП, у 2025 році) і зовнішньої торгівлі (дефіцит зовнішньої торгівлі товарами у 2024 році становив 29,1 млрд дол. США). Російська агресія призвела до порушення логістичних ланцюгів, зростання транспортних витрат, обмеження доступу до портів та транскордонних переходів, що значно підвищило собівартість імпортованої сировини та експорту готової продукції.

Наприкінці 2022 і впродовж усього 2023 року темпи інфляції знизилися, але не стабілізувалися. У 2024 році інфляція стала знову пришвидшуватися. Серед основних причин НБУ називав вичерпання впливу значних минулорічних урожаїв, дефіцит електроенергії та брак працівників, літню посуху 2024 року.

За даними Держстату України, у лютому 2025 року споживча інфляція досягла 13,4% у річному вимірі, тоді як річна промислова інфляція перетнула рівень вище 30%.

Важливою особливістю поточної інфляції в Україні є її переважно структурний, а не монетарний характер. Вона зумовлена не надмірною грошовою масою, а фундаментальними змінами у структурі виробництва та пропозиції товарів і послуг. Структурний характер інфляції підтверджується асиметричним зростанням цін у різних секторах. Найбільше зростання спостерігається в енергетичному секторі, виробництві базової сировини та харчовій промисловості — саме в тих галузях, які визначено як системно значущі для цінової стабільності.

Для впливу на інфляцію НБУ використовує основний монетарний інструмент — облікову ставку. 7 березня 2025 року НБУ підвищив облікову ставку до 15,5%. НБУ очікує, що інфляція має повернутися на траєкторію сповільнення в другому півріччі та знизитися до однознакового рівня наприкінці 2025 року.

Міжнародні резерви та курс гривні

Золотовалютні резерви України з початку повномасштабної війни демонстрували значні коливання, але продовжували зростати завдяки міжнародній фінансовій підтримці. 2022 рік завершився з показником 28,5 млрд доларів США, що відображало зниження на 7,9% порівняно з 2021 роком. Ця динаміка була зумовлена надзвичайними обставинами війни, коли НБУ активно проводив валютні інтервенції для підтримки стабільності гривні. Зокрема, чистий продаж валюти Нацбанком лише у грудні 2022 року сягнув 3,16 млрд доларів США.

Загалом за 2022 рік Україна отримала близько 32,1 млрд доларів США міжнародної допомоги, зокрема від США (12 млрд), ЄС (8 млрд), МВФ (2,7 млрд), Канади (1,9 млрд) та інших партнерів.

У 2023 році відбулося суттєве зростання золотовалютних резервів на 42,18% – до 40,5 млрд доларів. Цей тренд продовжився у 2024 році, коли резерви досягли історичного максимуму в 43,8 млрд доларів США (еквівалент 5,5 місяців майбутнього імпорту), зрісши на 8,1%.

Початок 2025 року позначився зворотною тенденцією – скороченням резервів на 1,79% у січні та більш значним падінням на 6,66% у лютому, до рівня 40,1 млрд доларів.

У структурі резервів домінують активи в іноземній валюті (91,64%), тоді як частка монетарного золота становить лише 6,34%. Така структура забезпечує високу ліквідність, проте робить резерви чутливими до коливань валютних курсів, зокрема долару США. Станом на 1 лютого 2025 року частка активів у доларах США в золотовалютних резервах України складала 82,8%.

Курс гривні у 2022-2025 році девальвував з 29 гривень за долар до 42 гривень за долар. Середній курс у 2024 році склав 40,2 гривні за долар. На початку 2025 року спостерігалося тимчасове зміцнення курсу гривні — з 42,3 до 41,5 за долар.

Торговельний баланс

Торговельний баланс України залишається стабільно негативним з початку повномасштабного вторгнення РФ.

Експорт товарів зменшився з 40,9 млрд $ у 2022 році до 34,7 млрд $ у 2023 році (-15,2%), але потім зріс до 41,7 млрд $ у 2024 році (+15,3%). Відновлення експорту у 2024 році було пов’язане насамперед із відкриттям “українського морського коридору” наприкінці 2023 року, що суттєво покращило логістичні можливості для експорту, а також поступової адаптації українських підприємств до нових ринків збуту в ЄС.

Однак, незважаючи на покращення логістики, експорт залишається істотно нижчим за довоєнний рівень. Додатковим негативним фактором у 2024 році стало погіршення цінової кон’юнктури на світових ринках для ключових українських експортних товарів, зокрема зернових та олійних культур.

Імпорт товарів постійно збільшувався: з 55,6 млрд $ у 2022 році до 70,8 млрд $ у 2024 році (+27,3% за весь період).

Коефіцієнт покриття імпорту експортом для товарів знизився з 73,6% у 2022 році до 59% у 2024 році. Це свідчить про серйозні структурні проблеми в зовнішньоекономічній діяльності країни. Негативне сальдо зовнішньої торгівлі товарами у 2024 році склало 29,0 млрд $, що перевищило показник 2023 року (27,4 млрд $).

У грудні 2024 року спостерігалося подальше погіршення торговельного балансу: сезонно скориговані обсяги експорту скоротилися на 5,7% порівняно з листопадом, тоді як імпорт зменшився лише на 3,4%. Місячне негативне сальдо становило 2,51 млрд $.

Ця ситуація створює системний тиск на валютний ринок України та підвищує залежність економічної стабільності від зовнішнього фінансування.

Фіскальна політика та зовнішня фінансова допомога

Від початку повномасштабного вторгнення всі власні надходження українського держбюджету йдуть на фінансування оборони; такі видатки займають близько 50% бюджету. Майже всі цивільні видатки держбюджету Україна фінансує за рахунок іноземної фінансової допомоги.

Витрати на оборону залишаються основним фактором фіскального дефіциту України. Повномасштабне вторгнення Росії спричинило безпрецедентне зростання оборонних витрат України, які стали визначальним фактором бюджетної політики держави.

Найбільш драматичне зростання відбулося на початку війни. Якщо в початковому бюджеті на 2022 рік на оборону планувалося витратити 323 млрд гривень (6% ВВП), то фактичні видатки склали 1,54 трлн гривень, що становило 32,5% ВВП. Таке п’ятикратне зростання відображало екстрені потреби першого року повномасштабної війни.

У 2023 році рівень оборонних витрат дещо знизився до 1,14 трлн гривень (18,2% ВВП), що свідчить про певну адаптацію бюджетного планування до умов війни. Однак видатки на сили оборони залишалися домінуючими в структурі бюджету, складаючи 43,4% усіх державних витрат.

2024 рік відзначився новим зростанням оборонних видатків до 1,69 трлн гривень (21,6% ВВП), що на 48% перевищило показник попереднього року. Значно збільшилося фінансування виробництва вітчизняної зброї та боєприпасів – до 51 млрд гривень, що у 4,2 рази більше за показник 2023 року. Також бюджет вперше містив окрему статтю на закупівлю дронів – 43,3 млрд гривень, що відображає адаптацію до нових реалій сучасної війни.

Бюджет на 2025 рік демонструє подальше нарощування оборонних витрат – до 2,22 трлн гривень, що становить 26,3% прогнозного ВВП. Це зростання на 31% порівняно з 2024 роком і свідчить про розуміння тривалого характеру конфлікту та необхідності підтримувати високий рівень обороноздатності.

Висока частка оборонних видатків у ВВП України є безпрецедентною для мирного часу, але відповідає рівню витрат країн під час великих воєн XX століття. Для порівняння, витрати на оборону у пікові роки Другої світової війни сягали 40% ВВП у США та Великій Британії.

Значні оборонні видатки спричиняють критичне навантаження на бюджет, що відображається у зростанні бюджетного дефіциту. Якщо у 2024 році дефіцит планується на рівні 614,5 млрд гривень, то у 2025 році він сягне 1,6 трлн гривень (19,4% ВВП). Фінансування цього дефіциту залишається критично залежним від міжнародної допомоги.

Трійка найбільших донорів України за 2022-2024 роки: майже 45 млрд доларів надійшло від ЄС, 31 млрд доларів – від США, 12,4 млрд доларів – від МВФ. Очікується, що у 2025 році ЄС стане найбільшим джерелом фінансової допомоги для України, особливо з огляду на очікуване припинення американської допомоги після приходу до влади Адміністрації Президента США Дональда Трампа.

На 1 січня 2025 року державний та гарантований борг України досяг 166,1 млрд доларів США (+20,7 млрд доларів за 2024 рік), або 90,4% ВВП, наближаючись до критичного рівня 100%. В умовах обмеженого доступу до комерційних ринків капіталу та високих процентних ставок це створює значні ризики для фіскальної стійкості.

Фіскальні потреби України на 2025 рік оцінюються в 39,3 млрд доларів і, як очікується, будуть задоволені за рахунок комбінації фінансування ERA (Extraordinary Revenue Acceleration – прискорення надзвичайних доходів від заморожених російських активів), Українського фонду (Ukraine Facility) та програми МВФ. Коаліція міжнародних донорів, що підтримує Україну, надала фінансові гарантії до завершення поточної програми МВФ у 2027 році.

Реальний сектор економіки

Промисловість

З початком Російської агресії проти України промислове виробництво в Україні знизилося на 36,7% у 2022 році. У 2023 почався процес відновлення від шоку та промислове виробництво зросло на 6,8% по відношенню до 2022 року. У 2024 році процес відновлення уповільнився до 3,6% по відношенню до 2023 року, насамперед у другій половині року. У грудні 2024 року проти грудня 2023-го промислове виробництво в Україні зменшилося на 3,3%. Загалом, Індекс промислової продукції у 2024 році становив близько 70% від показнику 2021 року.

Доля промисловості у ВВП знизилась з 18% на початку 2022 року до 12% на початку 2025 року.

Ще однім фактором, який свідчить про глибину падіння, є споживання газу промисловістю. Якщо до війни вона споживала 10 млрд м³, то зараз споживає близько 4 млрд кубів. Це свідчить про значне скорочення виробництва, особливо великими підприємствами.

Найбільш постраждалими галузями є хімічна, металургійна, машинобудівна, видобувна та енергетичний сектор.

Одна з головних довоєнних експортних галузей ‒ металургійна ‒ втратила дві третини своїх обсягів. Якщо, з 2014-го до 2022 року в Україні вироблялось близько 21 мільйона тонн сталі на рік, то у 2022-2023 роках ‒ 6,5 мільйонів тонн. У січні 2025 року загальний обсяг виробництва сталі зріс на 12% у порівнянні з груднем – до 611 000 тонн, проте є значні ризики.

До початку війни Україна була однією з чотирьох країн у світі, що була повністю забезпечена сировиною для виробництва сталі (вугілля, кокс, залізна руда, марганцева руда, феросплави). З 2013 до 2024 року видобуток коксівного вугілля в Україні скоротився на 74%, а виробництво коксу – майже на 85%. Наразі для галузі постав значний ризик у зв’язку із зупинкою видобутку на Шахтоуправлінні «Покровське», частка якого на українському ринку коксівного вугілля у 2024 році складала 66%. Це призведе до скорочення виробництва сталі ще у два рази ‒ до 3,5 мільйона тонн і навіть менше. А це, в свою чергу, може спричинити втрату понад 5 мільярдів доларів валютних надходжень і близько 15 мільярдів гривень платежів до бюджету.

Загалом щодо динаміки виробництва сталі показово слідкувати за розвитком економіки країни в цілому. Максимально Україна виробляла в радянські часи 50 мільйонів тонн сталі на рік. Максимум, який Україна виробила за часи незалежності, був у 2007-2008 роках: 42 мільйони тонн. У 2013 році виробляли 32 мільйони тонн; з 2014-го до 2022 рік – 21-21,5 мільйона тонн; після лютого 2022 року видобуток впав до рівня 6-6,5 мільйона тонн.

Не менше постраждала й хімічна галузь. До 24 лютого 2022 року частка хімпрому становила близько 3% ВВП. На початок 2022 року в Україні було близько 4 тис. підприємств хімічної галузі. У період повномасштабного вторгнення ця сфера економіки втратила близько 5-6 млрд дол. США.

У загальних цифрах хімічна промисловість «просіла» на 62% за 2022 рік. За 2023 рік вдалося відновитися на 15,5%, за шість місяців 2024 року ‒ ще на 3,9 %. У першу чергу, це вдалося зробити завдяки виробництву гумових і пластмасових виробів та роботі малих підприємств. На повну потужність працюють не більше 10–15 % великих та середніх підприємств, які забезпечують майже 80 % випуску хімічної продукції та хімічних речовин. Це передусім пов’язано з нестачею доступної сировини, природного газу, ціною електроенергії та ситуацією з кадрами. Тому сьогодні 78% усієї хімії, яку споживає Україна ‒ це імпортна продукція.

Машинобудування втратило у 2022 році 43,1% виробництва. У 2023 році вдалося відновитися на 16,7%. Проте, за результатами шести місяців 2024 року, відбулося зниження виробництва на 0,9 %, порівняно з відповідним періодом 2023 року. Переважно така ситуація сталася внаслідок проблем з доступом підприємств до електроенергії (тривалих відключень споживачів від енергопостачання). Це найбільше вплинуло на енергоємні виробництва, потреби яких складно забезпечити засобами автономного живлення (важке машинобудування). Водночас державне, зокрема й оборонне замовлення сприяло збільшенню виробництва транспортних засобів (залізничних локомотивів і рухомого складу – на 13,7 %, військових транспортних засобів – на 7,9 %).

Втрати у промисловості України внаслідок повномасштабної російської воєнної агресії нараховують щонайменше 426 великих і середніх підприємств, що були пошкоджені або зруйновані.

Після шокового 2022-го у 2023 році промисловість почала потрохи оговтуватись, в першу чергу за рахунок низької порівняльної бази 2022 року та налагодженню логістики, але у 2024 це відновлення сповільнилося. Основні причини сповільнення: втрачені або зупинені промислові підприємства, відсутність достатньої кількості електроенергії, підняття тарифів на електроенергію для бізнесу, дефіцит кадрів, нестача доступного газу, проблеми з логістикою, загальне сповільнення економіки, велика кількість імпортної продукції.

Енергетичний сектор

За даними Світового банку, станом на кінець 2024 рік загальні збитки енергетичного сектору України оцінюються у 92,8 млрд доларів США. Втрати розподіляються наступним чином:

Електроенергетичний сектор: 58,2 млрд доларів США.
Нафтовий сектор: 11,64 млрд доларів США.
Газовий сектор: 9 млрд доларів США.

Під час повномасштабного вторгнення РФ у тимчасовій окупації опинилось понад 18 ГВт електрогенеруючих потужностей, зокрема найбільшf в Європі Запорізька АЕС. Понад 10 ГВт втрачено під час обстрілів. Загальне виробництво електроенергії скоротилося більше ніж в двічі ‒ з 55 до 20 ГВт.

Повністю зруйновані Каховська та Дніпровська ГЕС, а також Зміївська та Трипільська ТЕС. 14 лютого 2025 року російський дрон пошкодив захисну оболонку арки нового безпечного конфайнменту на Чорнобильській АЕС.

Критичних пошкоджень (понад 80%) зазнали приватні теплоелектростанції, серед яких ‒ Ладижинська, Бурштинська, Добротвірська, Курахівська, Криворізька та Придніпровська ТЕС.

Пошкоджено близько половини високовольтних підстанцій передачі електроенергії.

Російські війська фактично знищили всі нафтопереробні заводи на території України та значну частку інфраструктури зі зберігання нафти та нафтопродуктів.

Останні атаки, здійснені в січні-березні 2025 року, були спрямовані на газорозподільчу інфраструктуру, що створює додаткові ризики для енергетичної безпеки України в опалювальний сезон.

Інфраструктура

Систематичні атаки Росії на критичну інфраструктуру завдали серйозної шкоди всім секторам. Масштаб руйнувань, спричинених російською агресією, вражає: прямі збитки оцінюються у 176 млрд доларів, а загальні потреби з урахуванням 10-річної перспективи відновлення сягають 524 млрд доларів. Лише на пріоритетні проєкти відновлення у 2025 році необхідно 17,32 млрд доларів, з яких забезпечено фінансуванням лише 7,4 млрд доларів, утворюючи дефіцит у 9,96 млрд доларів.

Значних руйнувань зазнала транспортна інфраструктура ‒ близько 30% залізничної інфраструктури перебуває у постійному циклі “пошкодження-відновлення”. Збитки, завдані об’єктам громадського призначення, оцінюються у 977 млн доларів, а пошкодження місцевої транспортної інфраструктури, включаючи тротуари та вуличне освітлення, становлять 960 млн доларів.

У критичному стані перебуває водопостачання та санітарія ‒ 8,5 млн людей потребують доступу до базових послуг водопостачання та каналізації. Серйозних втрат зазнав телекомунікаційний сектор. Пошкодження приватного сектору в галузі телекомунікацій, цифрових технологій та медіа оцінюються у 2,21 млрд доларів, а 12,2% домогосподарств втратили доступ до мобільного зв’язку.

Ситуація погіршується через зношеність обладнання електромереж та обмежені можливості для імпорту електроенергії. Енергетична криза стала одним із ключових факторів, що обмежують відновлення виробництва, особливо в енергоємних галузях, таких як металургія. Обмеження в постачанні електроенергії змушують підприємства адаптувати робочі графіки та інвестувати в альтернативні джерела енергії, збільшуючи виробничі витрати.

Екологічні наслідки війни також значні ‒ пошкодження лісів та природних ландшафтів охопили площу 698 845 га. Крім того, 138 503 км² території забруднені вибухонебезпечними предметами, а 6,1 млн громадян перебувають під загрозою вибухонебезпечних залишків війни. Витрати на гуманітарне розмінування оцінюються у 29,8 млрд доларів.

Аграрний сектор

Російська збройна агресія суттєво змінила структуру аграрного сектору, який є основою національної економіки та відіграє важливу роль у глобальній продовольчій безпеці. Основними викликами для аграрного бізнесу стали знищення інфраструктури, логістичні обмеження, втрата земель та маніпуляції на світовому ринку зернових.

Україна традиційно була одним із найбільших світових експортерів зернових та олійних культур. У 2021 році експорт агропродукції становив 41% (27,7 млрд $) загального експорту країни, забезпечуючи продовольчі потреби понад 400 млн людей у світі. У 2022 році експорт агропродукції становив 23,6 млрд (53% від загального експорту товарів),

Однак після початку повномасштабної війни:

Експорт агропродукції скоротився через блокування портів та знищення інфраструктури;
РФ використовує економічну війну, демпінгуючи ціни на зерно та витісняючи Україну з ключових ринків;
Зберігається обмежений доступ до міжнародних ринків;
Завдяки частковому відновленню морських маршрутів у 2024 році експорт агропродукції зріс на 25% порівняно з 2023 роком ‒ з 21,8 млрд $ (62% загального експорту товарів), до показника у 24,8 млрд $ (60% від загального експорту товарів), але все ще поступається довоєнним показникам. Загалом минулого року Україна експортувала 78,3 млн т аграрної продукції.

Загалом частка аграрного експорту у загальній структурі експорту товарів з початком війни зросла з 40% до 60%. Це сталося завдяки скороченню експорту металургійної, машинобудівної та іншої промислової продукції.

У січні 2025 року експорт зернових та олійних впав на 8% до 3,8 млн тонн, досягнувши, за попередніми оцінками, 15-місячного мінімуму. Основними експортними товарами в січні були кукурудза ($521 млн або 2,5 млн т) та соняшникова олія ($426 млн або 378 тис. т).

Зараз агросектор забезпечує 5 мільйонів робочих місць та 20% ВВП.

Логістика та транспортні коридори

До 2022 року 90% аграрного експорту України здійснювалося через морські порти. Після блокування Чорноморських маршрутів постала необхідність у розвитку альтернативних транспортних коридорів:

Залізничні перевезення через західні кордони (Польща, Румунія, Угорщина) мають обмежену пропускну здатність та високі витрати.
Дунайські порти (Ізмаїл, Рені) взяли на себе значну частину вантажопотоку, але мають обмежену інфраструктуру.

Втрачені та заміновані сільськогосподарські угіддя

Близько 20% сільськогосподарських земель України перебувають під окупацією або зазнали серйозних ушкоджень.
За оцінками Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (FAO), понад 5 млн га українських земель заміновано або забруднено боєприпасами.
Це призводить до скорочення посівних площ та додаткових витрат на розмінування.

Інфраструктурні втрати та шляхи відновлення

За даними KSE Institute, прямі збитки агросектору перевищують $83,1 млрд. Найбільші втрати спричинені:

Знищенням портової інфраструктури (елеваторів, зерносховищ, терміналів).
Руйнуванням сільськогосподарських підприємств та техніки.
Втратою інвестицій та доступу до кредитних ресурсів.

Основні заходи для відновлення агросектору:

Державні та міжнародні програми фінансування (наприклад, ініціативи Світового банку та FAO).
Розвиток альтернативних транспортних маршрутів (залізниця, автомобільні коридори, Дунайські порти).
Інвестиції в переробку агропродукції для зменшення залежності від експорту сировини.

Незважаючи на виклики, агробізнес України демонструє стійкість. Попри війну, Україна залишається одним із ключових постачальників продовольства у світі і відіграє ключову роль у підтримці світової продовольчої безпеки. У 2024 році експорт агропродукції досяг $24,5 млрд, що становить 60% загального експорту України. Відновлення морської логістики, підтримка міжнародних партнерів та розмінування територій стануть ключовими факторами подальшого розвитку. Російська агресія проти України значно змінила структуру українського агросектору, але також відкрила нові можливості для його модернізації та диверсифікації.

Нестача кваліфікованих працівників

Нестача професійних кадрів через мобілізацію та недостатню підготовку фахівців особливо гостро постає в умовах війни. Брак спеціалістів дуже відбивається на роботі агропідприємств. Є проблема з навчанням працівників і постає необхідність створення корпоративних університетів для підготовки спеціалістів “з нуля”, але це потребує часу та ресурсів.

Російська агресія проти України та мобілізація призвели до значного скорочення кількості фахівців, особливо в малих і середніх підприємствах, які є основною частиною аграрного сектору в Україні. Згідно з умовами мобілізації, лише великі агропідприємства, які обробляють понад 500 га землі, мають можливість отримати статус критично важливих і зберегти кадровий потенціал.

Натомість малі фермерські господарства, що складають більшість агровиробників і переробників, залишаються без відповідної підтримки, що значно ускладнює їхню стійкість під час війни. Ця ситуація ставить під загрозу продовольчу безпеку та стабільність агросектору.

IT-сектор

У 2022 році ІТ займали понад 44% експорту послуг і 12,8% усього експорту (7,3 млрд $). Це на 5,8% ($406 млн) більше за показник 2021 року.

У 2023 році ІТ займали понад 40% експорту послуг і 13,2% усього експорту (6,7 млрд $). Це на 8,5% ($622 млн) менше за показник 2022 року.

У 2024 році експорт IT-послуг приніс $6,45 млрд, що на 4,2% ($279 млн) менше, ніж у 2023-му. Частка експорту ІТ-послуг в загальному експорті товарів і послуг скоротилася до 11,5% проти 13,2% у 2023 році.

Експорт ІТ-послуг з України активно зростав з 2013 року, вперше перевищивши позначку $5 млрд у 2020 році, у 2021 році ‒ $6,8 млрд. За підсумками 2022 року він сягнув рекордних $7,3 млрд.

У 2023 році український ІТ-експорт уперше у своїй історії припинив зростання. Дохід від експорту послуг українських ІТ-спеціалістів знизився на 8,5% до $6,7 млрд. У 2024 році ця тенденція продовжилась.

Головними причинами стали сповільнення глобальної економіки та російська агресія проти України, перебої з електроенергією, ризик мобілізації спеціалістів, небажання іноземних компаній укладати нові контракти через підвищені ризики. За час повномасштабної війни понад половина українських компаній стикалися з розірванням контрактів, свідчить дослідження IT Research Ukraine. Ще чверть заявляють про втрату понад 40% доходу.

ІТ-сектор й надалі залишається найбільшим експортером послуг в Україні і забезпечує значні валютні надходження в економіку. Комп’ютерні послуги складають 37,4% від загального обсягу послуг, що експортуються. Проте цей показник дещо менший ніж минулого року. Тоді він становив 41%. А у загальній структурі експорту України ІТ-сектор посідає друге місце з 11,5%, поступаючись лише продовольчим товарам.

Ринок праці та зайнятість

Ринок праці України вкрай гостро відчуває на собі всі виклики повномасштабної війни. Економічний шок початку російського вторгнення спричинив падіння як попиту, так і пропозиції праці ‒ бізнеси не наймали, а люди не подавалися на роботу. Згодом попит на робочу силу став відновлюватися, але повільно; водночас кількість охочих знайти нову роботу вже влітку 2022 року злетіла і перевищила середні показники 2021 року. Втім, далі тренди розійшлися: потреба у робочій силі весь час відновлювалася разом з відновленням економіки, а активність шукачів роботи весь час скорочувалася ‒ не в останню чергу через міграцію українців за кордон та мобілізацію до ЗСУ.

За оцінками НБУ, з 24 лютого 2022 року Україна втратила близько чверті своєї робочої сили.

Аналіз баз даних відкритих вакансій та резюме показував критичне зниження кількості резюме у перші тижні після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Найбільше падіння відбулося у Київській області та в Києві, у Дніпропетровській, Сумській, Запорізькій та Харківській областях. Попит на робочу силу різко зменшився через неможливість працювати у зонах бойових дій. У січні-квітні 2022 року було заявлено лише 173 350 вакансій на близько півмільйона офіційних безробітних. У квітні ситуація погіршилася ‒ 25 326 вакансій та 283 356 безробітних, тобто конкурс був майже по 12 осіб на одну вакансію.

У перші декілька тижнів війни роботу більшості підприємств та організацій було призупинено. Кількість вакансій на другий тиждень війни впала на 55%-85% залежно від міста. На пошуковому сайті Work.ua до війни активних вакансій щоденно було 90 000, а у перші кілька тижнів війни ‒ не більше 6000. Найбільш стійкою у розрізі вакансій виявилася сфера ІТ. Попит залишився на лікарів, фармацевтів, водіїв, вантажників, кур’єрів, нянь, будівельників, логістів. Задля забезпечення потреб армії створювались робочі місця у військово-промисловому комплексі. Понад третина всіх вакансій припадала на київських роботодавців, але конкуренція на одне робоче місце в столиці була найвищою ‒ 10 осіб, тоді як у 2021 на одне місце претендували в середньому лише дві особи. Найбільша активність шукачів роботи спостерігалася в Закарпатській, Чернівецькій, Львівській, Хмельницькій та Вінницькій областях. Найменша ‒ в областях з бойовими діями.

На кінець 2023 рокукількість вакансій у базі даних Державної служби зайнятості становила 40 тис. одиниць ‒ удвічі більше, ніж станом на кінець 2022 року. Ситуація на ринку праці почала поліпшуватися завдяки адаптації підприємств до нових умов, налагодженню логістики та енергетичній стабільності. За видами економічної діяльності, у 2023 році більшість вакансій налічувалось на підприємствах переробної промисловості (18%); у торгівлі (16%); в освіті (13%); у сільському господарстві (9%); в охороні здоров’я (8%); на транспорті та поштовій діяльності (7%); у державному управлінні (7%). Загострились проблеми професійно-кваліфікаційного дисбалансу. Найскладніше було знайти роботу економістам, юристам, менеджерам, адміністраторам, спеціалістам державної служби. Експерти відзначали нерівномірне відновлення ринку: у листопаді 2023 року відновлення в Івано-Франківській області становило 183% (майже вдвічі більше, ніж до війни), а в Херсонській ‒ лише 18% вакансій від довоєнного рівня.

До кінця 2024 року ринок праці в Україні стабілізувався: кількість вакансій утримувалась на рівні 105-110 тисяч, що становило близько 90% довоєнного показника. Тим не менше, за офіційною статистикою, станом на 1 грудня 2024 року спостерігалася значна професійно-кваліфікаційна незбалансованість попиту і пропозиції. Також зберігалася конкуренція щодо заміщення вакантних посад у сферах державного управління та сільського господарства, де на одну вакансію претендували відповідно 5 та 4 особи. Спостерігався надлишок претендентів на управлінські посади та в інформаційній сфері. У галузях переробної промисловості, енергетиці, освіті пропозиція вакантних місць перевищувала чисельність шукачів роботи. Критична ситуація спостерігалася в будівельній сфері. Мобілізація до ЗСУ значної частки чоловіків призвела до нестачі робочої сили в традиційно “чоловічих” галузях ‒ зокрема, у сфері транспорту. Потреба у водіях електротранспорту та автобусів відчувалася в усіх регіонах України.

Станом на початок лютого 2025 року в Україні 123 тисячі людей шукають роботу через Державну службу зайнятості, з яких 100 тисяч офіційно зареєстровані як безробітні. Через три роки після повномасштабного вторгнення ринок праці відновився більш як на 90% відносно показників лютого 2022 року.

За даними Work.ua, у лютому 2025 року роботодавці розмістили 98 736 вакансій, що на 4% більше, ніж у січні. Майже половина (44%) від усіх вакансій припадає на 5 категорій із 28: робочі спеціальності та виробництво; сфера обслуговування; продаж і закупівля; роздрібна торгівля; логістика, склад, ЗЕД. З початку 2025 року гостра нестача спеціалістів спостерігається в таких галузях як наземний транспорт; переробна промисловість (виробництво готових металевих виробів, виробництво меблів); дошкільна освіта.в спостерігається в таких галузях як наземний транспорт; переробна промисловість (виробництво готових металевих виробів, виробництво меблів); дошкільна освіта.

Соціальний вимір

Зайнятість та безробіття

Рік	Кількість офіційно зареєстрованих безробітних в Україні (дані НБУ)	Кількість зайнятого населення України (у віці 15-70 років) (дані Державної служби зайнятості України)	Всього населення України (без урахування окупованих з 2014 року територій АР Крим, м. Севастополя, ОРДЛО
2021	295 000 осіб	15 600 000 осіб (станом на кінець року)	41 208 100 осіб (дані НБУ)
2022	186 500 осіб	Офіційні статистичні дані відсутні	41 167 300 осіб (дані НБУ
2023	96 100 осіб (станом на кінець року)	Офіційні статистичні дані відсутні	36 300 000 осіб (дані Міністерства соціальної політики України)
2024	94 200 осіб (станом на кінець року)	Офіційні статистичні дані відсутні	35 800 000 осіб (дані Інституту демографії та проблем якості життя НАН України)
2025	100 000 осіб (станом на 1 лютого 2025 року)	Офіційні статистичні дані відсутні	32 000 000 осіб (дані Віцепрем’єр-міністра ‒ Міністра національної єдності України Олексія Чернишова

Кількість безробітного населення (за методологією МОП) у 2021 році становила 1,7 млн осіб, зокрема 842 тиКількість безробітного населення (за методологією МОП) у 2021 році становила 1,7 млн осіб, зокрема 842 тис. жінок та 870 тис. чоловіків. Рівень безробіття населення (за методологією МОП) становив 9,9% робочої сили, серед жінок ‒ 10,2%, чоловіків ‒ 9,6%.

Після початку повномасштабного вторгнення ситуація на ринку праці значно погіршилася. За оцінкою НБУ, у 2022 році рівень безробіття в Україні сягнув 21,1%. Станом на жовтень 2022 року, незважаючи на певне пожвавлення економічної активності, більшість підприємств працювала значно нижче довоєнного рівня завантаженості. Зменшення випуску продукції та доходів, а також очікування триваліших воєнних дій стримували плани підприємств щодо нарощування штату працівників. При цьому підприємства не відчували браку кваліфікованих працівників, що свідчило про перевагу пропозиції робочої сили над попитом.

В Україні домінував ринок працедавця ‒ кількість вакансій, хоч і зросла порівняно з березнем-квітнем 2022 року, залишалася у 2-3 рази меншою, ніж до повномасштабного вторгнення. Зберігалися регіональні та секторальні диспропорції. Зокрема, у вересні 2022 року на Київ припадало близько 30% усіх актуальних вакансій в Україні. Переважали вакансії у сфері обслуговування, серед робітничих спеціальностей та в торгівлі. Кількість резюме значно перевищувала показники 2021 року (в 1,5 рази), а навантаження на одну вакансію, хоч і скорочувалося, але все ще значно перевищувало довоєнний рівень.

У 2023 році рівень безробіття в Україні склав 18,2% ‒ у два рази більше, ніж було в 2021 році. За оцінками НБУ, рівень безробіття у 2023 році поступово скорочувався, проте залишався суттєво вищим, ніж до повномасштабного вторгнення, навіть попри ознаки збільшення неактивного населення ‒ до близько 45% у червні та вересні порівняно з менш, ніж 40% у березні та наприкінці 2022 року. Особливо гострою була ситуація на сході України, де частка тих, хто не має роботи, була значно вищою (43% серед тих, хто працював до 24.02.2022 року) передусім через близькість лінії фронту та руйнування інфраструктури і виробничих потужностей (по Україні цей показник ‒ 25%). Вища частка тих, хто не працює, також спостерігалася серед молоді, жінок і осіб передпенсійного віку, що, однак, відповідало тенденціям і до повномасштабного вторгнення.

У 2024 році рівень безробіття склав 13,1%. Рівень безробіття в економіці поступово зменшувався під впливом зростання попиту на робочу силу, проте залишався вищим за рівень у період до повномасштабного вторгнення. Це визначалося тривалим збереженням диспропорцій на ринку праці насамперед через обмежену пропозицію кваліфікованої робочої сили, на якій позначалися наслідки війни, зокрема й складнощі з поверненням демобілізованих до роботи. Також її обмежували міграційні процеси та подальша адаптація мігрантів до життя за кордоном, що зменшувало ймовірність для масового та швидкого їх повернення в Україну.

Згідно з даними НБУ, проблема браку працівників загострювалася впродовж усього 2024 року, а ринок праці залишався стисненим. Однак у другій половині 2024 року рівень участі в робочій силі дещо зріс, як і кількість нових резюме. Ймовірно, українці поверталися до пошуку роботи завдяки подальшому збільшенню зарплат. Проте наслідки війни й надалі обмежували пропозицію робочої сили ‒ кількість мігрантів за кордон упродовж 2024 року зросла на близько 500 тис. осіб. Також мали вплив мобілізаційні процеси. Натомість попит на робочу силу залишався високим, а брак працівників обмежував можливості нарощування виробництва та впливав на зростання виробничих витрат. У результаті навантаження на одну вакансію було навіть нижчим, ніж показники 2021 року, що сприяло зниженню безробіття впродовж минулого року. Однак скорочення рівня безробіття стримувалося його значною структурною складовою, яка зумовлена суттєвими диспропорціями між потребами роботодавців і знаннями та навичками потенційних працівників. Також зберігалася значна регіональна нерівномірність між рівнями безробіття. Це, зокрема, зумовлено наслідками війни: за оцінками НБУ, вищим безробіття є в регіонах, близьких до зони бойових дій.

Національний банк України прогнозує подальше зменшення рівня безробіття у 2025 році до 10,8%. Під впливом зростання попиту на робочу силу безробіття поступово зменшуватиметься, але все ще залишатиметься вищим за рівень до повномасштабного вторгнення.

За оцінками МВФ, рівень безробіття в Україні знизиться до близько 10-11% у 2025-2027 роках, проте залишатиметься вищим, ніж до повномасштабного вторгнення через кваліфікаційні та регіональні диспропорції на ринку праці.

Міграція робочої сили

За даними ООН, з 24 лютого до 30 вересня 2022 року з України виїхало 13,4 млн осіб, а повернулося ‒ 6,3 млн осіб. Значною залишалася і кількість внутрішньо переміщених осіб ‒ за даними Міжнародної організації з міграції (МОМ), майже 7 млн осіб наприкінці серпня 2022 року, з них зареєстровано як ВПО ‒ 3,2 млн осіб. Хоча мігранти відчували значні матеріальні проблеми та мовний бар’єр, збереження високих безпекових ризиків стало основною причиною значної кількості виїздів та відкладання повернення. Іншою важливою причиною був брак роботи в Україні з огляду на глибокий спад економіки.

У 2024 році кількість мігрантів з України у світі залишалася на рівні 6,7 млн осіб; серед яких 4,3 млн ‒ особи з тимчасовим захистом у державах ЄС. Також станом на грудень 2024 року 4,6 млн осіб були офіційно зареєстровані як ВПО. За даними НБУ, 2024 рік характеризувався збільшенням міграційного відпливу українців за кордон, зокрема через тривалі відключення електроенергії влітку. Наприклад, кількість українських мігрантів упродовж ІІІ кварталу 2024 року зросла майже на 200 тис. осіб. НБУ прогнозує у 2025 році продовження чистого відпливу зовнішніх мігрантів (близько 0,2 млн осіб), натомість з 2026 року може початися чисте повернення мігрантів в Україну (близько 0,2 млн осіб). Тим не менше, ризики більшого відпливу мігрантів за кордон та меншого їх повернення й досі переважають. Це негативно впливатиме на пропозицію робочої сили на ринку праці та скоротить потенційний споживчий попит. Збільшення потреб економіки у кваліфікованій робочій силі призведе до подальшого посилення диспропорцій на ринку праці та стимулюватиме зростання зарплат вище за зростання продуктивності в окремих секторах.

За оцінками Міжнародної організації праці, з тих українських громадян, хто залишався за кордоном, близько 3 млн осіб складають люди працездатного віку. Стосовно вікового складу, то найбільша частка українських мігрантів (біженців) серед осіб у віці 18 років і старше, це особи у віці 35-59 років ‒ 55%. Частка осіб пенсійного віку у цьому контингенті становить 16%, а у всьому контингенті біженців (враховуючи осіб у віці молодше 18 років) ‒ 12%. Загалом переважна більшість мігрантів ‒ жінки та діти (90%). Серед усіх біженців 83% мають вищу або незакінчену вищу освіту; 30% мігрантів ‒ це висококваліфіковані фахівці, 12% ‒ кваліфіковані працівники, 14% ‒ керівники підприємств або підрозділів, а також 14% ‒ підприємці.

Щодо оцінки втрат трудового потенціалу України ‒ вплив виїзду працівників як на нинішню економічну ситуацію, так і на перспективи повоєнної відбудови великою мірою залежить від кількох факторів:

які сфери виробництва зазнали втрат;
наскільки ці сфери важливі для забезпечення стійкості економіки;
чи є можливість забезпечити попит на працівників у цих галузях за рахунок внутрішніх ресурсів.

Більшість біженців працездатного віку є жінками працездатного віку, які володіють професіями, де традиційно переважають жінки. Відплив працівників має диспропорційний ефект на різні сфери зайнятості й особливо відчутний у торгівлі, освіті, охороні здоров’я та послугах.

Заробітна плата та доходи населення

Мінімальна місячна заробітна плата в Україні (в гривнях) за період з 2022 по 2025 рік:

з 01.01.2022 по 30.09.2022: 6500 грн (без змін, 0%);
з 01.10.2022 по 31.12.2022: 6700 грн (+200 грн., +3.1%);
з 01.01.2023 по 31.12.2023: 6700 грн (без змін, 0%);
з 01.01.2024 по 31.03.2024: 7100 грн (+400 грн., +6.0%);
з 01.04.2024 по 31.12.2024: 8000 грн (+900 грн., +12.7%);
з 01.01.2025: 8000 грн (без змін, 0%).

Середня місячна заробітна плата в Україні (в гривнях) за період з 2022 по 2024 рік (у середньому за всіма галузями економіки)

Рік	I квартал	II квартал	III квартал	IV квартал	Середня
2022	14 620	13 723	14 619	16 477	14 860
2023	15 436	17 176	17 937	19 231	17 445
2024	18 903	20 964	21 946	–	20 604

Відповідно, середня заробітна плата в Україні зросла на 17,4% з 2022 до 2023 року, на 18,1% з 2023 до 2024 року, і загалом на 38,7% за період з 2022 до 2024 року.

За даними Світового банку, після повномасштабного вторгнення відбулося суттєве зростання рівня бідності в Україні. Якщо в 2021 році офіційний рівень бідності становив 20,6%, то в 2023 році цей показник зріс до 34,0-35,5%. У 2024 році ситуація дещо погіршилась, і показник бідності досяг 35,8%. Особливо критична ситуація спостерігається в регіонах, тимчасово не підконтрольних уряду, де рівень бідності у 2023 році сягнув 66,8%. Географічні відмінності значні: у сільській місцевості показники бідності вищі, тоді як у Києві рівень бідності (14,1%) був менше половини від середнього по країні. Спостерігаються суттєві регіональні диспропорції в рівні зайнятості, зокрема, в непідконтрольних уряду України регіонах рівень зайнятості приблизно на 10% нижчий за середній по країні, що призводить до вищих показників бідності.

Демографічна ситуація

Чисельність наявного населення в Україні, за оцінкою, на 1 січня 2022 року становила 41167,3 тис. осіб. Загальне скорочення чисельності населення у 2021 року склало 421 тис. осіб. Залишалося суттєвим перевищення кількості померлих над кількістю живонароджених: на 100 померлих – 38 живонароджених. У 2021 році зафіксовано найнижчу народжуваність за останні 10 років: вона склала 271 984 особи, в той час коли смертність сягнула 714 263 особи. Станом на початок 2022 року чисельність осіб пенсійного віку складала 10 152,4 тис. осіб (24,8%), тобто майже чверть населення України. Станом на січень 2025 року загальна чисельність пенсіонерів в Україні нараховує 10,3 млн осіб (майже третина від наявної кількості населення України).

За даними Міністерства юстиції, протягом 2023 року в Україні зареєстрували майже 187,4 тисячі народжень, що на 9% менше, ніж за перший рік вторгнення (206 032 дитини), та на 31,5% менше, ніж у 2021 році. У 2024 році в Україні кількість зареєстрованих народжень склала 176,6 тисяч.

У 2024 році смертність в Україні перевищила народжуваність у 2,8 рази. У 2024 році зафіксували 495 тисяч смертей, що майже не відрізняється від показників 2023 року ‒ 496,2 тисячі (у 2022 році кількість смертей складала 541,7 тисячі).

За даними Центрального розвідувального управління США, Україна має найвищий рівень смертності та найнижчу народжуваність у світі. Згідно зі статистикою, рівень смертності в Україні станом на 2024 рік складав 18,6 на 1000 осіб ‒ це найвищий показник серед усіх країн світу. За рівнем народжуваності Україна посіла останнє місце зі значенням 6 народжень на 1000 людей.

З початком повномасштабної війни ситуація з факторами, що впливають на демографічний стан, докорінно змінилася: на перший план вийшов механічний рух населення.

Повномасштабна війна поглибила наявні демографічні проблеми в Україні:

Скорочення чисельності населення України, передусім через перевищення рівня смертності над рівнем народжуваності;
Високі показники смертності чоловіків працездатного віку (тривалість життя чоловіків складає 65,1 р. на противагу 74,4 р. у жінок);
Старіння населення (до 24.02.2022 року частка громадян віком до 17 років у структурі постійного населення країни трималася на рівні 18%).

Війна додала чинники, які погіршують демографічну ситуацію в Україні:

Масштабна міграція населення України;
Велика кількість загиблих та поранених як серед військових, так і серед цивільних, зокрема ‒ дітей (за даними ООН, станом на лютий 2025 року в Україні офіційно підтверджені дані щодо 12654 загиблих і 29392 поранених серед цивільного населення; серед них ‒ 673 загиблі дитини);
Перебування частини українських громадян на тимчасово окупованих територіях (ТОТ), а також незаконне переміщення українських громадян (станом на середину 2024 року на ТОТ перебуває 6 млн українських громадян; 1,5 млн з них ‒ діти. Крім того, за даними Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, за час повномасштабного вторгнення Росія депортувала або примусово перемістила 19,5 тис. українських дітей).

Вплив на різні верстви населення

Повномасштабне вторгнення Росії спричинило безпрецедентну гуманітарну кризу в Україні та загострило вже існуючі проблеми, особливо для вразливих груп населення. Доступ до належного житла, стабільної роботи та соціальної підтримки є ключовими проблемами, що впливають на добробут різних соціальних груп.

Внутрішньо переміщені особи (ВПО) становлять значну частку населення України. Станом на 31 грудня 2024 року, кількість офіційно зареєстрованих ВПО у Міністерстві соціальної політики досягла 4642735 осіб. Ще приблизно 6,7 млн українців залишаються переміщеними за межами України. Найвища частка ВПО спостерігалася у травні 2022 року, коли вони становили приблизно 16,5% населення, зменшившись до 12,4% у травні 2023 року та до 11,3% у жовтні 2024 року.

Зміни у програмі грошової допомоги для ВПО суттєво впливають на їхній соціально-економічний добробут. За даними Міністерства соціальної політики, у 2022 році на фінансування допомоги на проживання ВПО було виділено 52,8 млрд грн; у 2023 ‒ 73,3 млрд грн; у 2024 ‒ 40,1 млрд грн. Загальна сума з лютого 2022 року перевищує 162 млрд грн (3,8 млрд доларів США).

Доступ до стабільної та безпечної зайнятості залишається однією з центральних проблем для ВПО. У 2024 році Державна служба зайнятості забезпечила працевлаштування 38 тис. ВПО, порівняно з 30 тис. у 2023 році. Частка ВПО серед зареєстрованих безробітних зросла до 17,3% у 2024 році порівняно з 8,9% у 2023 році. ВПО мають менше стабільних зарплат як основного джерела доходу порівняно з непереміщеними особами, що робить їх особливо вразливими. Гострими для ВПО залишаються і житлові проблеми через високу вартість оренди та комунальних послуг. Особливо страждають вразливі групи, такі як особи з інвалідністю або особи з доходами нижче прожиткового мінімуму.

Ветерани війни: З 24 лютого 2022 року кількість ветеранів війни різко зросла. Станом на липень 2024 року в Україні налічувалося 1,3 мільйона ветеранів війни, 80% з яких були мобілізовані. Ветерани війни та їхні сім’ї стикаються з проблемами переміщення, інвалідності та втрати житла, роботи чи освіти. Водночас багато ветеранів війни є економічно активними людьми працездатного віку.

Матеріальна допомога залишається однією з найбільш нагальних потреб ветеранів війни. Дослідження Українського ветеранського фонду показало, що станом на травень 2024 року 59,8% ветеранів війни потребували фінансової допомоги, а 43,2% не були задоволені наданою їм фінансовою допомогою. Працевлаштування та перекваліфікація ветеранів війни також визначені як високий пріоритет ‒ 30% ветеранів війни не можуть знайти роботу. Опитування серед діючих військовослужбовців показує, що 33% шукають допомоги в працевлаштуванні, 28% шукають інформацію про існуючі програми для ветеранів війни, а 27% шукають послуги з освіти/перекваліфікації.

Для ветеранів війни та діючих військовослужбовців, які отримали травми або поранення, процес реабілітації залишається складним. За оцінками, близько половини з них не отримують адекватної реабілітаційної допомоги в державних лікарнях і змушені звертатися до приватних установ.

Сім’ї зниклих безвісти або загиблих військовослужбовців стикаються з труднощами в отриманні інформації про пільги, доступну фінансову та правову допомогу.

Також існує проблема з нестачею належного житла для ветеранів війни та їхніх сімей. За даними опитування Українського ветеранського фонду, 39,2% ветеранів і військовослужбовців потребуватимуть допомоги з житлом у майбутньому. Поточні програми для ветеранів війни не забезпечують повноцінну допомогу з доступним житлом.

Особи з інвалідністю є однією з найбільш постраждалих від наслідків війни груп населення. З початку повномасштабного вторгнення спостерігається значне зростання кількості людей з інвалідністю як серед цивільного населення, так і серед колишніх комбатантів. Разом з тим, на початок 2025 року інформації щодо їх точної кількості в Україні немає. За даними Міністерства соціальної політики, станом на 2024 рік у країні нараховувалося близько 3 мільйонів людей з інвалідністю (до 24.02.2022 року їх кількість складала близько 2,7 млн осіб).

Виключення осіб з інвалідністю з соціального та економічного життя залишається ключовою проблемою, яка лише поглибилася протягом останнього року. Домогосподарства, які включають осіб з інвалідністю, зазвичай мають вищу вартість життя через потребу в послугах та догляді, пов’язаних з інвалідністю. Близько 70% сімей, які включають осіб з інвалідністю, повідомляють про дохід на особу нижчий за 6318 грн (152,07 доларів США). Серед домогосподарств з особами з інвалідністю, які проживають у колективних центрах, 45% повідомляють, що вони стикаються з фінансовими труднощами в доступі до охорони здоров’я. Станом на 2024 рік лише 17% осіб з інвалідністю офіційно працевлаштовані; більшість залежить від програм соціальної допомоги і є безробітними.

Як і для інших вразливих груп, доступ до належного житла є критичною потребою для осіб з інвалідністю. Значна частка евакуйованих осіб з інвалідністю потребує додаткової допомоги та підтримки, включаючи геріатричний догляд. Обмежені фінансові ресурси в поєднанні зі зростанням цін на оренду та відсутністю соціального житла ускладнюють перехід осіб з інвалідністю від тимчасового до довгострокового проживання.

Літні люди є однією з найбільш вразливих груп, чий добробут (соціальне забезпечення та житло) постраждав внаслідок війни. Вони також становлять одну з найбільших груп серед внутрішньо переміщеного населення України.

Станом на січень 2025 року загальна чисельність пенсіонерів в Україні нараховує 10,3 млн осіб, а середній розмір призначеної пенсійної виплати ‒ 5 789,05 грн (середній розмір мінімальної пенсії ‒ 2 759,86 грн; цю суму отримує майже 26% усіх пенсіонерів). Наприкінці лютого 2025 року уряд прийняв рішення про індексацію пенсій цьогоріч. З 1 березня 2025 року пенсійні виплати зростуть на 11,5%

Житлова вразливість є особливо гострою серед людей літнього віку через їхнє нестабільне економічне становище. Приблизно 91% літніх орендарів витрачають більше третини свого місячного доходу на житло, а 51% витрачають більше половини доходу на оренду та комунальні послуги. Оцінювана частка літніх людей серед усіх ВПО коливається від 25% до 28%. Більшість ВПО орендують житло в приватному секторі, багато літніх людей не може собі цього дозволити. В результаті вони часто змушені жити в колективних центрах і становлять велику частку мешканців тимчасових притулків.

Молодь: До лютого 2022 року в Україні проживало 3,89 мільйона молодих людей віком від 15 до 24 років (9,5% населення) та 10,5 мільйона людей віком від 14 до 35 років (близько чверті населення). Дві третини (67%) молодих людей проживали в містах. Частка чоловіків у цій віковій групі дещо перевищувала частку жінок і становила 51,5%.

З лютого 2022 року 79% молодих людей відчули негативні наслідки війни. Найсерйозніші негативні впливи спостерігаються серед молоді зі східних регіонів України. Найпоширеніші наслідки включають зменшення або втрату доходу (36% у 2023 та 30% у 2024 році), смерть друзів або членів сім’ї (14% у 2023 та 28% у 2024 році), а також погіршення психічного здоров’я (28% як у 2023, так і у 2024 році).

Доступне житло для молоді має вирішальне значення для задоволення їхніх основних потреб. З 2023 по 2024 рік частка молоді, яка втратила житло, подвоїлася (з 5% у 2023 році до 10% у 2024 році). За оцінками, 32% молодих людей, які проживають в орендованому житлі, витрачають понад 30% свого місячного доходу на житло і, таким чином, перебувають у потенційно вразливій ситуації.

Жінки: Вторгнення Росії в Україну мало значні негативні наслідки для жінок і дівчат, включаючи літніх жінок, жінок та дівчат з інвалідністю, внутрішньо переміщених жінок. Ці групи стикаються з підвищеним рівнем бідності та обмеженим доступом до основних послуг. У грудні 2024 року кількість зареєстрованих безробітних жінок склала 75,8 тис. осіб (80,5% від загальної кількості зареєстрованих безробітних). Станом на 2024 рік жінки становлять 59% від загальної кількості ВПО, і більше жінок, ніж чоловіків, залежать від соціальної допомоги. Гендерний розрив в оплаті праці жінок і чоловіків складає 18,6%.

Висновки

Поточна економічна ситуація в Україні характеризується суперечливими тенденціями. З одного боку, країна демонструє вражаючу стійкість та адаптивність в умовах війни, з іншого ‒ накопичує критичні дисбаланси, які можуть загрожувати макроекономічній стабільності в середньо- та довгостроковій перспективі.

Економічне зростання поступово сповільнюється, що відображає вичерпання ефекту низької бази та структурні обмеження воєнного часу. Інфляційний тиск залишається високим, змушуючи НБУ проводити жорстку монетарну політику, яка, в свою чергу, обмежує економічну активність. Платіжний баланс погіршується через зростаючий торговельний дефіцит та збільшення імпортозалежності.

Україна залишається критично залежною від міжнародної фінансової допомоги для покриття бюджетного дефіциту та цивільних видатків. Хоча на сьогодні ця потреба здається забезпеченою, зміна політичної ситуації в США та можливе скорочення американської допомоги створюють додаткові ризики.

Державний борг наближається до критичного рівня 100% ВВП, що в умовах обмеженого доступу до комерційних ринків капіталу та високих процентних ставок створює значні ризики для фіскальної стійкості. Додатковим фактором нестабільності є зношений стан інфраструктури та енергетичного сектору, що обмежує потенціал економічного відновлення.

Повномасштабне вторгнення Росії спричинило серйозні соціальні наслідки, що глибоко трансформували українське суспільство. Ринок праці стикається з серйозними структурними диспропорціями внаслідок масової міграції, мобілізації та зміни галузевої структури економіки. Одночасне існування дефіциту робочої сили в одних секторах та високого рівня безробіття свідчить про глибокі структурні проблеми. Спостерігається поступове відновлення ринку праці, проте він залишається суттєво деформованим порівняно з довоєнним періодом, що негативно впливає на економічну стійкість країни.

Демографічна ситуація критично погіршилась через поєднання кількох факторів: міграційний відтік населення, підвищення смертності, падіння народжуваності до історичного мінімуму та структурні деформації вікового й гендерного складу населення. Ключовим чинником демографічних змін став механічний рух населення ‒ масштабна внутрішня та зовнішня міграція.

Війна непропорційно вплинула на різні соціальні групи, поглибивши вразливість певних категорій населення. Особливо гострі проблеми з житлом, працевлаштуванням та соціальним захистом виникли у внутрішньо переміщених осіб, ветеранів війни, осіб з інвалідністю, літніх людей, молоді та жінок. Спостерігається значне зростання рівня бідності й поглиблення соціальної нерівності, особливо помітне між різними регіонами країни. Незважаючи на запроваджені державні програми підтримки, ці групи населення продовжують стикатися з численними бар’єрами, що вимагає комплексного підходу до вирішення їхніх проблем.

Ключовим викликом на 2025 рік залишається підтримання макроекономічної стабільності в умовах продовження війни, забезпечення сталого зовнішнього фінансування та поступове усунення структурних дисбалансів для створення основи для післявоєнного відновлення.

Ласкаво просимо на сайт

Розташування

Телефон

Електронна пошта

Розташування

Телефон

Електронна пошта

svitua.info