Три роки повномасштабної війни радикально змінили не лише соціальне життя, а й економічну структуру України. Галузі, що раніше були флагманами експорту та індустріальним хребтом держави, зазнали руйнівних втрат, тоді як інші продемонстрували несподівану стійкість. Давайте розглянемо, як змінився економічний ландшафт країни та що це означає для майбутнього відновлення.

Промислове виробництво: втрата третини потенціалу

Український промисловий сектор отримав нищівний удар з перших днів вторгнення. Падіння на 36,7% у 2022 році лише частково компенсувалося зростанням на 6,8% у 2023-му та 3,6% у 2024-му. Індекс промислової продукції на початок 2025 року становить лише близько 70% від довоєнного рівня.

Особливо промовистою є зміна ролі промисловості в економіці країни. Її частка у ВВП знизилась з 18% на початку 2022 року до 12% на початку 2025-го. Про падіння виробничої активності свідчить і різке скорочення споживання газу промисловістю – з 10 млрд м³ до війни до близько 4 млрд м³ зараз.

Металургія під загрозою існування

Металургія, яка десятиліттями була експортним локомотивом України, втратила дві третини своїх виробничих потужностей. До війни Україна щорічно виробляла близько 21 млн тонн сталі, а в 2022-2023 роках цей показник впав до 6,5 млн тонн.

Незважаючи на певне пожвавлення на початку 2025 року (зростання на 12% у січні порівняно з груднем – до 611 тис. тонн), галузь стоїть перед новими викликами. Критичною проблемою стала нестача сировини. За останнє десятиліття видобуток коксівного вугілля в Україні скоротився на 74%, а виробництво коксу – майже на 85%.

Особливий ризик для галузі становить імовірна зупинка Шахтоуправління «Покровське», частка якого на ринку коксівного вугілля у 2024 році складала 66%. Це може призвести до подальшого скорочення виробництва сталі вдвічі – до 3,5 млн тонн, що поставить під загрозу саме існування української металургії як глобального гравця.

Хімічна промисловість: імпортозалежність зростає

Не менш драматичною є ситуація в хімічній галузі. Падіння на 62% у 2022 році частково компенсувалося відновленням на 15,5% у 2023-му та ще на 3,9% у першій половині 2024 року. Проте ці цифри не відображають усієї глибини кризи.

На повну потужність зараз працюють не більше 10-15% великих та середніх підприємств, які забезпечують майже 80% випуску хімічної продукції. З 4 тисяч підприємств, що діяли на початок 2022 року, багато припинили існування, а галузь втратила близько 5-6 млрд доларів.

Найтривожнішим наслідком є критичне зростання імпортозалежності – тепер 78% хімічної продукції, яку споживає Україна, є імпортною.

Машинобудування: адаптація до воєнних потреб

Машинобудівна галузь після падіння на 43,1% у 2022 році та відновлення на 16,7% у 2023-му знову демонструє негативну динаміку – мінус 0,9% за перше півріччя 2024 року. Головним стримуючим фактором залишаються проблеми з доступом до електроенергії, особливо для енергоємних виробництв.

Водночас військові замовлення стимулювали окремі підгалузі. Це стосується виробництва залізничних локомотивів і рухомого складу (зростання на 13,7%) та військових транспортних засобів (плюс 7,9%). Тут ми спостерігаємо часткову адаптацію до воєнних умов і переорієнтацію на оборонні потреби.

Втрати в енергетичному секторі

Колосальний удар зазнала енергетика. Загальні збитки енергетичного сектору України оцінюються у 92,8 млрд доларів. Найбільше постраждала електроенергетика – 58,2 млрд доларів втрат.

Масштаб руйнувань вражає: понад 18 ГВт електрогенеруючих потужностей опинились в окупації, ще 10 ГВт втрачено внаслідок обстрілів. У підсумку загальне виробництво електроенергії скоротилося більш ніж удвічі – з 55 до 20 ГВт.

Повністю зруйновані Каховська та Дніпровська ГЕС, Зміївська та Трипільська ТЕС. Критичних пошкоджень (понад 80%) зазнали багато приватних теплоелектростанцій, серед яких Ладижинська, Бурштинська, Добротвірська, Курахівська, Криворізька та Придніпровська ТЕС.

В нафтогазовому секторі російські війська фактично знищили всі нафтопереробні заводи та значну частку інфраструктури зі зберігання нафти та нафтопродуктів.

Збитки в інфраструктурі

Прямі збитки інфраструктури оцінюються у 176 млрд доларів, а загальні потреби відбудови з урахуванням десятирічної перспективи сягають 524 млрд доларів. Тільки на пріоритетні проєкти відновлення у 2025 році необхідно 17,32 млрд доларів, з яких забезпечено фінансуванням лише 7,4 млрд.

Близько 30% залізничної інфраструктури перебуває у постійному циклі “пошкодження-відновлення”. Водопостачання та санітарія перебувають у критичному стані – 8,5 млн людей потребують доступу до базових послуг. Понад 12% домогосподарств втратили доступ до мобільного зв’язку.

Аграрний сектор як «острів» стабільності

На тлі руйнувань в інших галузях, аграрний сектор продемонстрував дивовижну стійкість. До війни у 2021 році експорт агропродукції становив 41% (27,7 млрд доларів) загального експорту країни. У 2022 році частка аграрного експорту зросла до 53% (23,6 млрд доларів). А у 2024 році цей показник сягнув 60% (24,8 млрд доларів).

Ці цифри ілюструють не лише стійкість агробізнесу, але й критичне падіння інших експортних галузей, насамперед металургії та машинобудування. Сьогодні агросектор забезпечує 5 мільйонів робочих місць та генерує 20% ВВП.

Проте навіть цей відносно стабільний сектор стикається з серйозними викликами – близько 20% сільськогосподарських земель перебувають під окупацією або зазнали серйозних ушкоджень, а понад 5 млн га українських земель заміновано.

Тривожним сигналом є те, що у січні 2025 року експорт зернових та олійних впав на 8% до 3,8 млн тонн, досягнувши 15-місячного мінімуму.

ІТ-сектор: злет і падіння

ІТ-галузь, яка традиційно вважалася кризостійкою, продемонструвала неоднозначну динаміку. У перший рік повномасштабної війни експорт ІТ-послуг сягнув рекордних 7,3 млрд доларів (плюс 5,8% до 2021 року). Однак у 2023 році український ІТ-експорт уперше в історії припинив зростання, знизившись на 8,5% до 6,7 млрд доларів. У 2024 році тенденція продовжилась із скороченням ще на 4,2% до 6,45 млрд доларів.

Основними причинами спаду стали сповільнення глобальної економіки, перебої з електроенергією, ризик мобілізації спеціалістів та небажання іноземних компаній укладати нові контракти. Понад половина українських ІТ-компаній стикалися з розірванням контрактів, а чверть заявляють про втрату понад 40% доходу.

Попри ці виклики, ІТ-сектор залишається найбільшим експортером послуг в Україні з часткою 37,4% у загальному експорті послуг та 11,5% у загальній структурі експорту.

Тенденції на ринку праці

За оцінками НБУ, з початку повномасштабного вторгнення Україна втратила близько чверті своєї робочої сили. Попри це, ринок праці демонструє ознаки відновлення. Станом на лютий 2025 року він відновився більш як на 90% відносно показників лютого 2022 року, з 98 736 вакансіями, розміщеними роботодавцями (на 4% більше, ніж у січні).

Змінилася й структура попиту – майже половина (44%) всіх вакансій припадає на п’ять категорій: робочі спеціальності та виробництво; сфера обслуговування; продаж і закупівля; роздрібна торгівля; логістика, склад та ЗЕД. З початку 2025 року гостра нестача спеціалістів спостерігається в наземному транспорті, переробній промисловості та дошкільній освіті.

Висновки: новий економічний портрет України

Три роки війни змінили економічний портрет України. Країна, яка раніше мала потужний промисловий, особливо металургійний, потенціал, трансформується в державу з переважанням аграрного експорту та з критичною залежністю від імпорту промислової продукції.

Ці структурні зміни несуть як ризики, так і можливості. З одного боку, втрата промислового потенціалу та критичної інфраструктури ставить під загрозу економічний суверенітет та обмежує перспективи зростання після війни. З іншого – відкривається вікно можливостей для модернізації економіки на новій технологічній основі.

Найбільший виклик полягає в тому, щоб трансформувати вимушені структурні зміни на користь довгострокового розвитку з більшою доданою вартістю в експорті та меншою енергоємністю виробництва. Для цього потрібна виважена державна політика, орієнтована на диверсифікацію економіки, відновлення енергетичної незалежності та розвиток людського капіталу.

Зрештою, саме те, наскільки ефективно ми скористаємося цим моментом структурної перебудови, визначить, чи стане війна не лише трагедією, але й точкою відліку для створення конкурентоспроможної економіки XXI століття.