Executive Summary

Russia's full-scale invasion has caused unprecedented economic upheaval that has changed the structure of the Ukrainian economy. After the shock collapse of GDP in 2022, the economy is gradually recovering, but the pace of this recovery is weakening with each quarter. What we're observing is not just a quantitative reduction but a profound structural transformation of all economic processes in Ukraine.

In particular, there is a radical change in the sectoral structure of the economy. Industry, especially heavy industry, is rapidly losing its share in GDP. Metallurgy, chemical industry, and mechanical engineering — former "titans" of the Ukrainian economy — have suffered disproportionately large losses. Meanwhile, the agricultural sector has become the backbone of Ukrainian exports, demonstrating impressive resilience during the war. At the same time, the war has stimulated the development of new industries and technologies, especially in the defense industry and energy security sectors.

The most profound aspect of transformation is demographic. The country has lost about a quarter of its workforce due to migration and mobilization, with a low probability of full recovery in the short term. This "human deficit" affects all economic processes, from the labor market to consumer demand.

From an economic perspective, it is becoming increasingly evident that the continuation of the war is already leading to net economic losses even while maintaining a high level of international support. The economic adaptation that allowed certain stabilization in 2023-2024 is showing signs of exhaustion, and accumulated structural problems are beginning to manifest with renewed force.

The key question for the future: can Ukraine transform the forced transformation of its economy into an opportunity for a leap toward a more modern, technological, and competitive economic model? The most successful historical examples of post-war recovery were based on such transformation of destruction into an opportunity for modernization.

Integration into the European Union is becoming not only a political but also an economic catalyst for transformation. Obtaining candidate status in 2022 and the start of accession negotiations accelerate the adaptation of legislation and economic practices to European standards. This opens opportunities for deeper integration of Ukrainian business into European value chains, attracting investments and technologies. However, for successful integration, Ukraine must overcome the productivity gap and ensure convergence of incomes with EU levels.

In the medium term, if a peaceful settlement is achieved, the challenges of inflation, trade deficit, debt sustainability, and demographic crisis will remain critical. Ukraine needs to find a balance between external support and the development of internal sources of growth to lay the foundations for sustainable post-war recovery.

Macroeconomic overview

Ukraine has withstood the shock of war, but economic stabilization is occurring at a slow pace. After a decline of 28.8% in 2022, the economy recovered by 5.5% in 2023. By the end of 2024, growth was was 2.9%. However, the pace of economic recovery is gradually slowing, resulting in declining growth rates for each quarter of 2024. In January 2025, GDP grew by 1.5%, while in February 2025, growth was was only 0.7%, with a cumulative growth of 1.1% for the first two months of the year. Economic recovery was hindered by a complex security situation, shortage of qualified workers, and Russian attacks on energy infrastructure. Additionally, in 2023, better GDP recovery was driven by a low comparison base after the 2022 drop and a rapid increase in government spending.

In 2025, GDP growth according to the IMF will be 2-3%. This slowdown reflects the depletion of the low base effect and structural constraints affecting the country's economy during wartime. As of early 2025, real GDP is only 78% of the pre-war level.

Currently, the economic situation in Ukraine is approaching stagflation — a state where high inflation is accompanied by low GDP growth. This is evidenced by a significant decline in activity in key sectors of the economy: mechanical engineering, agriculture, construction, and retail trade in non-food items. None of the real economy sectors has restored its pre-war contribution to GDP.

Inflation and monetary policy

The war led to accelerated inflation, which reached its highest rate in October 2022 — 26.6%. The causes were direct consequences of Russia's aggression: destruction of production facilities, disruption of supply chains, and increased business production costs. Additional pressure on inflation was also created by the National Bank of Ukraine (NBU) printing hryvnia to cover military expenses: in 2022, the NBU printed about 400 billion hryvnias (equivalent to $12.5 billion) to purchase government military bonds.

To curb inflation by withdrawing excess money from banks, the NBU began using the instrument of deposit certificates.The high interest rates on deposit certificates compared to other sources of profit led to Ukrainian banks earning from the state instead of lending to the economy. Total bank profits amounted to amounted to 24.7 billion hryvnias in 2022, while in 2023, Ukrainian banks earned almost 160 billion hryvnias in profit before tax, almost twice as much as in 2021. By the end of 2024, Ukrainian banks received a record net profit of 103.7 billion hryvnias, according to the National Bank's statistics. Profit before tax amounted to 187.4 billion hryvnias.

The ongoing full-scale war of Russia against Ukraine creates fundamental pro-inflationary pressures at both macro and micro levels. At the macro level, this is manifested through a double deficit — budget (≈20% of GDP in 2025) and foreign trade (the foreign trade deficit in goods in 2024 amounted to $29.1 billion). Russia's aggression has disrupted logistical chains, increased transport costs, limited access to ports and cross-border crossings, which significantly increased the cost of imported raw materials and export of finished products.

At the end of 2022 and throughout 2023, inflation rates decreased but did not stabilize. In 2024, inflation began to accelerate again. Among the main reasons, the NBU cited the exhaustion of the impact of significant previous year's harvests, electricity shortage, shortage of workers, and the summer drought of 2024.

According to the State Statistics Service of Ukraine, in February 2025, consumer inflation reached 13.4% in annual terms, while annual industrial inflation exceeded 30%.

An important feature of current inflation in Ukraine is its predominantly structural rather than monetary nature. It is caused not by excessive money supply but by fundamental changes in the structure of production and supply of goods and services. The structural nature of inflation is confirmed by asymmetric price increases in different sectors. The largest increases are observed in the energy sector, production of basic raw materials, and the food industry — precisely in those industries identified as systemically important for price stability.

To influence inflation, the NBU uses its main monetary instrument — the key policy rate. On March 7, 2025, the NBU raised the key rate to 15.5%. The NBU expects inflation to return to a deceleration trajectory in the second half of the year and decrease to a single-digit level by the end of 2025.

International reserves and the hryvnia exchange rate

Ukraine's foreign exchange reserves have shown significant fluctuations since the beginning of the full-scale war but continued to grow thanks to international financial support. 2022 ended with $28.5 billion, reflecting a 7.9% decrease compared to 2021. This dynamic was due to the extraordinary circumstances of war, when the NBU actively conducted foreign exchange interventions to maintain the stability of the hryvnia. In particular, the net sale of currency by the National Bank in December 2022 alone reached $3.16 billion.

Overall, in 2022, Ukraine received about $32.1 billion in international aid, including from the USA ($12 billion), the EU ($8 billion), the IMF ($2.7 billion), Canada ($1.9 billion), and other partners.

У 2023 році відбулося суттєве зростання золотовалютних резервів на 42,18% – до 40,5 млрд доларів. Цей тренд продовжився у 2024 році, коли резерви досягли історичного максимуму в 43,8 млрд доларів США (еквівалент 5,5 місяців майбутнього імпорту), зрісши на 8,1%.

Початок 2025 року позначився зворотною тенденцією – скороченням резервів на 1,79% у січні та більш значним падінням на 6,66% у лютому, до рівня 40,1 млрд доларів.

У структурі резервів домінують активи в іноземній валюті (91,64%), тоді як частка монетарного золота становить лише 6,34%. Така структура забезпечує високу ліквідність, проте робить резерви чутливими до коливань валютних курсів, зокрема долару США. Станом на 1 лютого 2025 року частка активів у доларах США в золотовалютних резервах України складала 82,8%.

Курс гривні у 2022-2025 році девальвував з 29 гривень за долар до 42 гривень за долар. Середній курс у 2024 році склав 40,2 гривні за долар. На початку 2025 року спостерігалося тимчасове зміцнення курсу гривні — з 42,3 до 41,5 за долар.

Trade balance

Торговельний баланс України залишається стабільно негативним з початку повномасштабного вторгнення РФ.

Експорт товарів зменшився з 40,9 млрд $ у 2022 році до 34,7 млрд $ у 2023 році (-15,2%), але потім зріс до 41,7 млрд $ у 2024 році (+15,3%). Відновлення експорту у 2024 році було пов’язане насамперед із відкриттям “українського морського коридору” наприкінці 2023 року, що суттєво покращило логістичні можливості для експорту, а також поступової адаптації українських підприємств до нових ринків збуту в ЄС.

However, despite improved logistics, exports remain significantly below pre-war levels. An additional negative factor in 2024 was the deterioration in global prices for Ukraine's key export commodities, including grains and oilseeds.

Imports of goods have been steadily increasing: from $55.6 billion in 2022 to $70.8 billion in 2024 (+27.3% for the entire period).

Коефіцієнт покриття імпорту експортом для товарів знизився з 73,6% у 2022 році до 59% у 2024 році. Це свідчить про серйозні структурні проблеми в зовнішньоекономічній діяльності країни. Негативне сальдо зовнішньої торгівлі товарами у 2024 році склало 29,0 млрд $, що перевищило показник 2023 року (27,4 млрд $).

У грудні 2024 року спостерігалося подальше погіршення торговельного балансу: сезонно скориговані обсяги експорту скоротилися на 5,7% порівняно з листопадом, тоді як імпорт зменшився лише на 3,4%. Місячне негативне сальдо становило 2,51 млрд $.

Ця ситуація створює системний тиск на валютний ринок України та підвищує залежність економічної стабільності від зовнішнього фінансування.

Fiscal policy and external financial assistance

Від початку повномасштабного вторгнення всі власні надходження українського держбюджету йдуть на фінансування оборони; такі видатки займають близько 50%  бюджету. Майже всі цивільні видатки держбюджету Україна фінансує за рахунок іноземної фінансової допомоги.

Defence spending remains a major contributor to Ukraine's fiscal deficit. Russia's full-scale invasion of Ukraine has led to an unprecedented increase in defence spending, which has become a determining factor in the country's budget policy.

Найбільш драматичне зростання відбулося на початку війни. Якщо в початковому бюджеті на 2022 рік на оборону планувалося витратити 323 млрд гривень (6% ВВП), то фактичні видатки склали 1,54 трлн гривень, що становило 32,5% ВВП. Таке п’ятикратне зростання відображало екстрені потреби першого року повномасштабної війни.

У 2023 році рівень оборонних витрат дещо знизився до 1,14 трлн гривень (18,2% ВВП), що свідчить про певну адаптацію бюджетного планування до умов війни. Однак видатки на сили оборони залишалися домінуючими в структурі бюджету, складаючи 43,4% усіх державних витрат.

2024 рік відзначився новим increase оборонних видатків до 1,69 трлн гривень (21,6% ВВП), що на 48% перевищило показник попереднього року. Значно збільшилося фінансування виробництва вітчизняної зброї та боєприпасів – до 51 млрд гривень, що у 4,2 рази більше за показник 2023 року. Також бюджет вперше містив окрему статтю на закупівлю дронів – 43,3 млрд гривень, що відображає адаптацію до нових реалій сучасної війни.

Бюджет на 2025 рік демонструє подальше нарощування оборонних витрат – до 2,22 трлн гривень, що становить 26,3% прогнозного ВВП. Це зростання на 31% порівняно з 2024 роком і свідчить про розуміння тривалого характеру конфлікту та необхідності підтримувати високий рівень обороноздатності.

The high share of defence spending in Ukraine's GDP is unprecedented in peacetime, but is in line with the level of spending by countries during the major wars of the 20th century. For comparison, defence spending in the peak years of World War II reached 40% of GDP in the United States and the United Kingdom.

Значні оборонні видатки спричиняють критичне навантаження на бюджет, що відображається у зростанні бюджетного дефіциту. Якщо у 2024 році дефіцит планується на рівні 614,5 млрд гривень, то у 2025 році він сягне 1,6 трлн гривень (19,4% ВВП). Фінансування цього дефіциту залишається критично залежним від міжнародної допомоги.

Трійка найбільших донорів України за 2022-2024 роки: майже 45 млрд доларів надійшло від ЄС, 31 млрд доларів – від США, 12,4 млрд доларів – від МВФ. Очікується, що у 2025 році ЄС стане найбільшим джерелом фінансової допомоги для України, особливо з огляду на очікуване припинення американської допомоги після приходу до влади Адміністрації Президента США Дональда Трампа.

На 1 січня 2025 року державний та гарантований борг України reached 166,1 млрд доларів США (+20,7 млрд доларів за 2024 рік), або 90,4% ВВП, наближаючись до критичного рівня 100%. В умовах обмеженого доступу до комерційних ринків капіталу та високих процентних ставок це створює значні ризики для фіскальної стійкості.

Ukraine's fiscal needs for 2025 are estimated at $39.3 billion and are expected to be met through a combination of ERA (Extraordinary Revenue Acceleration) financing, the Ukraine Facility, and the IMF programme. A coalition of international donors supporting Ukraine has provided financial guarantees until the end of the current IMF programme in 2027.

Real sector of the economy

Industry

З початком Російської агресії проти України промислове виробництво в Україні знизилося на 36,7% у 2022 році. У 2023 почався процес відновлення від шоку та промислове виробництво зросло на 6,8% по відношенню до 2022 року. У 2024 році процес відновлення уповільнився до 3,6% по відношенню до 2023 року, насамперед у другій половині року. У грудні 2024 року проти грудня 2023-го промислове виробництво в Україні зменшилося на 3,3%. Загалом, Індекс промислової продукції у 2024 році amounted to близько 70% від показнику 2021 року.

The share of industry in GDP declined from 18% in early 2022 to 12% in early 2025.

Ще однім фактором, який свідчить про глибину падіння, є споживання газу промисловістю. Якщо до війни вона споживала 10 млрд м³, то зараз споживає близько 4 млрд кубів. Це свідчить про значне скорочення виробництва, особливо великими підприємствами.

Найбільш постраждалими галузями є хімічна, металургійна, машинобудівна, видобувна та енергетичний сектор.

Одна з головних довоєнних експортних галузей ‒ металургійна ‒ втратила дві третини своїх обсягів. Якщо, з 2014-го до 2022 року в Україні вироблялось близько 21 мільйона тонн сталі на рік, то у 2022-2023 роках ‒ 6,5 мільйонів тонн. У січні 2025 року загальний обсяг виробництва сталі зріс на 12% у порівнянні з груднем – до 611 000 тонн, проте є значні ризики.

До початку війни Україна була однією з чотирьох країн у світі, що була повністю забезпечена сировиною для виробництва сталі (вугілля, кокс, залізна руда, марганцева руда, феросплави). З 2013 до 2024 року видобуток коксівного вугілля в Україні скоротився на 74%, а виробництво коксу – майже на 85%. Наразі для галузі постав значний ризик у зв’язку із зупинкою видобутку на Шахтоуправлінні «Покровське», частка якого на українському ринку коксівного вугілля у 2024 році складала 66%. Це призведе до скорочення виробництва сталі ще у два рази ‒ до 3,5 мільйона тонн і навіть менше. А це, в свою чергу, може спричинити втрату понад 5 мільярдів доларів валютних надходжень і близько 15 мільярдів гривень платежів до бюджету.

Загалом щодо динаміки виробництва сталі показово слідкувати за розвитком економіки країни в цілому. Максимально Україна виробляла в радянські часи 50 мільйонів тонн сталі на рік. Максимум, який Україна виробила за часи незалежності, був у 2007-2008 роках: 42 мільйони тонн. У 2013 році виробляли 32 мільйони тонн; з 2014-го до 2022 рік – 21-21,5 мільйона тонн; після лютого 2022 року видобуток впав до рівня 6-6,5 мільйона тонн.

Не менше постраждала й хімічна галузь. До 24 лютого 2022 року частка хімпрому становила близько 3% ВВП. На початок 2022 року в Україні було близько 4 тис. підприємств хімічної галузі. У період повномасштабного вторгнення ця сфера економіки втратила близько 5-6 млрд дол. США.

У загальних цифрах хімічна промисловість «просіла» на 62% за 2022 рік. За 2023 рік вдалося відновитися на 15,5%, за шість місяців 2024 року ‒ ще на 3,9 %. У першу чергу, це вдалося зробити завдяки виробництву гумових і пластмасових виробів та роботі малих підприємств. На повну потужність працюють не більше 10–15 % великих та середніх підприємств, які забезпечують майже 80 % випуску хімічної продукції та хімічних речовин. Це передусім пов’язано з нестачею доступної сировини, природного газу, ціною електроенергії та ситуацією з кадрами. Тому сьогодні 78% усієї хімії, яку споживає Україна ‒ це імпортна продукція.

Машинобудування втратило у 2022 році 43,1% виробництва. У 2023 році вдалося відновитися на 16,7%. Проте, за результатами шести місяців 2024 року, відбулося зниження виробництва на 0,9 %, порівняно з відповідним періодом 2023 року. Переважно така ситуація сталася внаслідок проблем з доступом підприємств до електроенергії (тривалих відключень споживачів від енергопостачання). Це найбільше вплинуло на енергоємні виробництва, потреби яких складно забезпечити засобами автономного живлення (важке машинобудування). Водночас державне, зокрема й оборонне замовлення сприяло збільшенню виробництва транспортних засобів (залізничних локомотивів і рухомого складу – на 13,7 %, військових транспортних засобів – на 7,9 %).

Втрати у промисловості України внаслідок повномасштабної російської воєнної агресії нараховують щонайменше 426 великих і середніх підприємств, що були пошкоджені або зруйновані.

After the shock of 2022, in 2023 the industry began to recover gradually, primarily due to the low comparative base of 2022 and improved logistics, but in 2024 this recovery slowed. The main reasons for the slowdown include the loss or shutdown of industrial enterprises, lack of sufficient electricity, increased electricity tariffs for businesses, shortage of personnel, lack of affordable gas, logistics problems, a general economic slowdown, and a large number of imported products.

Energy sector

За data Світового банку, станом на кінець 2024 рік загальні збитки енергетичного сектору України оцінюються у 92,8 млрд доларів США. Втрати розподіляються наступним чином:

• Electricity sector: USD 58.2 billion.
• Oil sector: USD 11.64 billion.
• Gas sector: USD 9 billion.

Під час повномасштабного вторгнення РФ у тимчасовій окупації опинилось понад 18 ГВт електрогенеруючих потужностей, зокрема найбільшf в Європі Запорізька АЕС. Понад 10 ГВт втрачено під час обстрілів. Загальне виробництво електроенергії скоротилося більше ніж в двічі ‒ з 55 до 20 ГВт.

Повністю зруйновані Каховська та Дніпровська ГЕС, а також Зміївська та Трипільська ТЕС. 14 лютого 2025 року російський дрон пошкодив захисну оболонку арки нового безпечного конфайнменту на Чорнобильській АЕС.

Критичних пошкоджень (понад 80%) зазнали приватні теплоелектростанції, серед яких ‒ Ладижинська, Бурштинська, Добротвірська, Курахівська, Криворізька та Придніпровська ТЕС. 

About half of the high-voltage transmission substations were damaged.

Російські війська фактично знищили всі нафтопереробні заводи на території України та значну частку інфраструктури зі зберігання нафти та нафтопродуктів.

Останні атаки, здійснені в січні-березні 2025 року, були спрямовані на газорозподільчу інфраструктуру, що створює додаткові ризики для енергетичної безпеки України в опалювальний сезон.

Infrastructure

Систематичні атаки Росії на критичну інфраструктуру завдали серйозної шкоди всім секторам. Масштаб руйнувань, спричинених російською агресією, вражає: прямі збитки оцінюються у 176 млрд доларів, а загальні потреби з урахуванням 10-річної перспективи відновлення сягають 524 млрд доларів. Лише на пріоритетні проєкти відновлення у 2025 році необхідно 17,32 млрд доларів, з яких забезпечено фінансуванням лише 7,4 млрд доларів, утворюючи дефіцит у 9,96 млрд доларів.

The transport infrastructure has suffered significant damage, with around 30% of the railway infrastructure in a constant cycle of damage and repair. Damage to public facilities is estimated at $977 million, and damage to local transport infrastructure, including sidewalks and street lighting, is estimated at $960 million.

Water supply and sanitation are in a critical state, with 8.5 million people in need of access to basic water and sewerage services. The telecommunications sector has suffered serious losses. Damage to the private sector in the telecommunications, digital and media sector is estimated at $2.21 billion, and 12.2% of households have lost access to mobile communications.

The situation is worsening due to the deterioration of power grid equipment and limited opportunities for electricity imports. The energy crisis has become one of the key factors limiting the resumption of production, especially in energy-intensive industries such as metallurgy. Restrictions in electricity supply are forcing companies to adapt their working schedules and invest in alternative energy sources, increasing production costs.

Екологічні наслідки війни також значні ‒ пошкодження лісів та природних ландшафтів охопили площу 698 845 га. Крім того, 138 503 км² території забруднені вибухонебезпечними предметами, а 6,1 млн громадян перебувають під загрозою вибухонебезпечних залишків війни. Витрати на гуманітарне розмінування оцінюються у 29,8 млрд доларів.

Agricultural sector

Russian military aggression has significantly changed the structure of the agricultural sector, which is the backbone of the national economy and plays an important role in global food security. The main challenges for the agricultural business have been the destruction of infrastructure, logistical constraints, loss of land and manipulation of the global grain market.

Україна традиційно була одним із найбільших світових експортерів зернових та олійних культур. У 2021 році експорт агропродукції становив 41% (27,7 млрд $) загального експорту країни, забезпечуючи продовольчі потреби понад 400 млн людей у світі. У 2022 році експорт агропродукції становив 23,6 млрд (53% від загального експорту товарів),

However, after the start of a full-scale war:

• Agricultural exports have declined due to the blockade of ports and the destruction of infrastructure;
• The Russian Federation is using economic warfare, dumping grain prices and crowding out Ukraine from key markets;
• Limited access to international markets remains;
• Завдяки частковому відновленню морських маршрутів у 2024 році експорт агропродукції зріс на 25% порівняно з 2023 роком ‒ з 21,8 млрд $ (62% загального експорту товарів), до показника у 24,8 млрд $ (60% від загального експорту товарів), але все ще поступається довоєнним показникам. Загалом минулого року Україна експортувала 78,3 млн т аграрної продукції.

Overall, the share of agricultural exports in the overall structure of goods exports increased from 40% to 60% since the beginning of the war. This was due to a reduction in exports of metallurgical, machine-building, and other industrial products.

У січні 2025 року експорт зернових та олійних впав на 8% до 3,8 млн тонн, досягнувши, за попередніми оцінками, 15-місячного мінімуму. Основними експортними товарами в січні були кукурудза ($521 млн або 2,5 млн т) та соняшникова олія ($426 млн або 378 тис. т).

Зараз агросектор забезпечує 5 мільйонів робочих місць та 20% ВВП.

Logistics and transport corridors

By 2022, 90% of Ukraine's agricultural exports were carried out through seaports. After the blocking of the Black Sea routes, there was a need to develop alternative transport corridors:

• Rail transportation across the western borders (Poland, Romania, Hungary) has limited capacity and high costs.
• Danube ports (Izmail, Reni) have taken on a significant portion of cargo traffic, but have limited infrastructure.

Lost and mined agricultural lands

• Близько 20% сільськогосподарських земель України перебувають під окупацією або зазнали серйозних ушкоджень.
• According to estimates by the Food and Agriculture Organization of the United Nations (FAO), more than 5 million hectares of Ukrainian land are mined or contaminated with munitions.
• This leads to a reduction in sown areas and additional demining costs.

Infrastructure losses and recovery paths

За даними KSE Institute, прямі збитки агросектору перевищують $83,1 млрд. Найбільші втрати спричинені:

• Destruction of port infrastructure (elevators, granaries, terminals).
• Destruction of agricultural enterprises and equipment.
• Loss of investment and access to credit resources.

Main measures for the restoration of the agricultural sector:

• Державні та міжнародні програми фінансування (наприклад, ініціативи Світового банку та FAO).
• Розвиток альтернативних транспортних маршрутів (залізниця, автомобільні коридори, Дунайські порти).
• Інвестиції в переробку агропродукції для зменшення залежності від експорту сировини.

Незважаючи на виклики, агробізнес України демонструє стійкість. Попри війну, Україна залишається одним із ключових постачальників продовольства у світі і відіграє ключову роль у підтримці світової продовольчої безпеки. У 2024 році експорт агропродукції досяг $24,5 млрд, що становить 60% загального експорту України. Відновлення морської логістики, підтримка міжнародних партнерів та розмінування територій стануть ключовими факторами подальшого розвитку. Російська агресія проти України значно змінила структуру українського агросектору, але також відкрила нові можливості для його модернізації та диверсифікації.

Lack of qualified workers

The shortage of professional personnel due to mobilization and insufficient training of specialists is especially acute in war conditions. The lack of specialists is greatly reflected in the work of agricultural enterprises. There is a problem with training employees and there is a need to create corporate universities to train specialists “from scratch”, but this requires time and resources.

Russian aggression against Ukraine and mobilization have led to a significant reduction in the number of specialists, especially in small and medium-sized enterprises, which are the main part of the agricultural sector in Ukraine. According to the terms of mobilization, only large agricultural enterprises that cultivate more than 500 hectares of land have the opportunity to obtain the status of critical and maintain human resources.

However, smallholder farmers, who make up the majority of agricultural producers and processors, are left without adequate support, making it much more difficult for them to survive during the war. This situation threatens food security and the stability of the agricultural sector.

IT sector

У 2022 році ІТ займали понад 44% експорту послуг і 12,8% усього експорту (7,3 млрд $). Це на 5,8% ($406 млн) більше за показник 2021 року.

 У 2023 році ІТ займали понад 40% експорту послуг і 13,2% усього експорту (6,7 млрд $). Це на 8,5% ($622 млн) менше за показник 2022 року.

У 2024 році експорт IT-послуг приніс $6,45 млрд, що на 4,2% ($279 млн) менше, ніж у 2023-му. Частка експорту ІТ-послуг в загальному експорті товарів і послуг скоротилася до 11,5% проти 13,2% у 2023 році. 

Експорт ІТ-послуг з України активно зростав з 2013 року, вперше перевищивши позначку $5 млрд у 2020 році, у 2021 році ‒ $6,8 млрд. За підсумками 2022 року він сягнув рекордних $7,3 млрд.

In 2023, Ukrainian IT exports stopped growing for the first time in its history. Revenue from the export of services of Ukrainian IT specialists decreased by 8.5% to $6.7 billion. This trend continued in 2024.

Головними причинами стали сповільнення глобальної економіки та російська агресія проти України, перебої з електроенергією, ризик мобілізації спеціалістів, небажання іноземних компаній укладати нові контракти через підвищені ризики. За час повномасштабної війни понад половина українських компаній стикалися з розірванням контрактів, свідчить дослідження IT Research Ukraine. Ще чверть заявляють про втрату понад 40% доходу.

ІТ-сектор й надалі залишається найбільшим експортером послуг в Україні і забезпечує значні валютні надходження в економіку. Комп’ютерні послуги складають 37,4% від загального обсягу послуг, що експортуються. Проте цей показник дещо менший ніж минулого року. Тоді він становив 41%. А у загальній структурі експорту України ІТ-сектор посідає друге місце з 11,5%, поступаючись лише продовольчим товарам.

Labor market and employment

The Ukrainian labor market is feeling the full brunt of the challenges of a full-scale war. The economic shock of the beginning of the Russian invasion caused a drop in both demand and supply of labor - businesses were not hiring, and people were not applying for work. Over time, demand for labor began to recover, but slowly; at the same time, the number of people looking to find a new job soared in the summer of 2022 and exceeded the average figures for 2021. However, the trends diverged: the need for labor was constantly recovering along with the recovery of the economy, and the activity of job seekers was constantly decreasing - not least due to the migration of Ukrainians abroad and mobilization to the Armed Forces of Ukraine.

За оцінками НБУ, з 24 лютого 2022 року Україна втратила близько чверті своєї робочої сили.

Аналіз баз даних відкритих вакансій та резюме показував критичне зниження кількості резюме у перші тижні після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Найбільше падіння відбулося у Київській області та в Києві, у Дніпропетровській, Сумській, Запорізькій та Харківській областях. Попит на робочу силу різко зменшився через неможливість працювати у зонах бойових дій. У січні-квітні 2022 року було заявлено лише 173 350 вакансій на близько півмільйона офіційних безробітних. У квітні ситуація погіршилася ‒ 25 326 вакансій та 283 356 безробітних, тобто конкурс був майже по 12 осіб на одну вакансію.

У перші декілька тижнів війни роботу більшості підприємств та організацій було призупинено. Кількість вакансій на другий тиждень війни впала на 55%-85% залежно від міста. На пошуковому сайті Work.ua до війни активних вакансій щоденно було 90 000, а у перші кілька тижнів війни ‒ не більше 6000. Найбільш стійкою у розрізі вакансій виявилася сфера ІТ. Попит залишився на лікарів, фармацевтів, водіїв, вантажників, кур’єрів, нянь, будівельників, логістів. Задля забезпечення потреб армії створювались робочі місця у військово-промисловому комплексі. Понад третина всіх вакансій припадала на київських роботодавців, але конкуренція на одне робоче місце в столиці була найвищою ‒ 10 осіб, тоді як у 2021 на одне місце претендували в середньому лише дві особи. Найбільша активність шукачів роботи спостерігалася в Закарпатській, Чернівецькій, Львівській, Хмельницькій та Вінницькій областях. Найменша ‒ в областях з бойовими діями.

На кінець 2023 рокукількість вакансій у базі даних Державної служби зайнятості становила 40 тис. одиниць ‒ удвічі більше, ніж станом на кінець 2022 року. Ситуація на ринку праці почала поліпшуватися завдяки адаптації підприємств до нових умов, налагодженню логістики та енергетичній стабільності. За видами економічної діяльності, у 2023 році більшість вакансій налічувалось на підприємствах переробної промисловості (18%); у торгівлі (16%); в освіті (13%); у сільському господарстві (9%); в охороні здоров’я (8%); на транспорті та поштовій діяльності (7%); у державному управлінні (7%). Загострились проблеми професійно-кваліфікаційного дисбалансу. Найскладніше було знайти роботу економістам, юристам, менеджерам, адміністраторам, спеціалістам державної служби. Експерти відзначали нерівномірне відновлення ринку: у листопаді 2023 року відновлення в Івано-Франківській області становило 183% (майже вдвічі більше, ніж до війни), а в Херсонській ‒ лише 18% вакансій від довоєнного рівня.

До кінця 2024 року ринок праці в Україні стабілізувався: кількість вакансій утримувалась на рівні 105-110 тисяч, що становило близько 90% довоєнного показника. Тим не менше, за офіційною статистикою, станом на 1 грудня 2024 року спостерігалася значна професійно-кваліфікаційна незбалансованість попиту і пропозиції. Також зберігалася конкуренція щодо заміщення вакантних посад у сферах державного управління та сільського господарства, де на одну вакансію претендували відповідно 5 та 4 особи. Спостерігався надлишок претендентів на управлінські посади та в інформаційній сфері. У галузях переробної промисловості, енергетиці, освіті пропозиція вакантних місць перевищувала чисельність шукачів роботи. Критична ситуація спостерігалася в будівельній сфері. Мобілізація до ЗСУ значної частки чоловіків призвела до нестачі робочої сили в традиційно “чоловічих” галузях ‒ зокрема, у сфері транспорту. Потреба у водіях електротранспорту та автобусів відчувалася в усіх регіонах України.

Станом на початок лютого 2025 року в Україні 123 тисячі людей шукають роботу через Державну службу зайнятості, з яких 100 тисяч офіційно зареєстровані як безробітні. Через три роки після повномасштабного вторгнення ринок праці відновився більш як на 90% відносно показників лютого 2022 року.

За data Work.ua, у лютому 2025 року роботодавці розмістили 98 736 вакансій, що на 4% більше, ніж у січні. Майже половина (44%) від усіх вакансій припадає на 5 категорій із 28: робочі спеціальності та виробництво; сфера обслуговування; продаж і закупівля; роздрібна торгівля; логістика, склад, ЗЕД. З початку 2025 року гостра нестача спеціалістів спостерігається в таких галузях як наземний транспорт; переробна промисловість (виробництво готових металевих виробів, виробництво меблів); дошкільна освіта.в спостерігається в таких галузях як наземний транспорт; переробна промисловість (виробництво готових металевих виробів, виробництво меблів); дошкільна освіта.

Social dimension

Employment and unemployment

Year	Number officially registered unemployed in Ukraine (NBU data)	Кількість зайнятого населення України (у віці 15-70 років) (дані Державної служби зайнятості України)	Всього населення України (без урахування окупованих з 2014 року територій АР Крим, м. Севастополя, ОРДЛО
2021	295 000 осіб	15 600 000 осіб (станом на кінець року)	41 208 100 осіб (дані НБУ)
2022	186 500 осіб	Офіційні статистичні дані відсутні	41 167 300 осіб (дані НБУ
2023	96 100 осіб (станом на кінець року)	Офіційні статистичні дані відсутні	36 300 000 осіб (дані Міністерства соціальної політики України)
2024	94 200 осіб (станом на кінець року)	Офіційні статистичні дані відсутні	35 800 000 осіб (дані Інституту демографії та проблем якості життя НАН України)
2025	100 000 осіб (станом на 1 лютого 2025 року)	Офіційні статистичні дані відсутні	32 000 000 осіб (дані Віцепрем’єр-міністра ‒ Міністра національної єдності України Олексія Чернишова

Кількість безробітного населення (за методологією МОП) у 2021 році становила 1,7 млн осіб, зокрема 842 тиКількість безробітного населення (за методологією МОП) у 2021 році становила 1,7 млн осіб, зокрема 842 тис. жінок та 870 тис. чоловіків. Рівень безробіття населення (за методологією МОП) становив 9,9% робочої сили, серед жінок ‒ 10,2%, чоловіків ‒ 9,6%.

Після початку повномасштабного вторгнення ситуація на ринку праці значно погіршилася. За оцінкою НБУ, у 2022 році рівень безробіття в Україні сягнув 21,1%. Станом на жовтень 2022 року, незважаючи на певне пожвавлення економічної активності, більшість підприємств працювала значно нижче довоєнного рівня завантаженості. Зменшення випуску продукції та доходів, а також очікування триваліших воєнних дій стримували плани підприємств щодо нарощування штату працівників. При цьому підприємства не відчували браку кваліфікованих працівників, що свідчило про перевагу пропозиції робочої сили над попитом.

В Україні домінував ринок працедавця ‒ кількість вакансій, хоч і зросла порівняно з березнем-квітнем 2022 року, залишалася у 2-3 рази меншою, ніж до повномасштабного вторгнення. Зберігалися регіональні та секторальні диспропорції. Зокрема, у вересні 2022 року на Київ припадало близько 30% усіх актуальних вакансій в Україні. Переважали вакансії у сфері обслуговування, серед робітничих спеціальностей та в торгівлі. Кількість резюме значно перевищувала показники 2021 року (в 1,5 рази), а навантаження на одну вакансію, хоч і скорочувалося, але все ще значно перевищувало довоєнний рівень.

У 2023 році рівень безробіття в Україні склав 18,2% ‒ у два рази більше, ніж було в 2021 році. За оцінками НБУ, рівень безробіття у 2023 році поступово скорочувався, проте залишався суттєво вищим, ніж до повномасштабного вторгнення, навіть попри ознаки збільшення неактивного населення ‒ до близько 45% у червні та вересні порівняно з менш, ніж 40% у березні та наприкінці 2022 року. Особливо гострою була ситуація на сході України, де частка тих, хто не має роботи, була значно вищою (43% серед тих, хто працював до 24.02.2022 року) передусім через близькість лінії фронту та руйнування інфраструктури і виробничих потужностей (по Україні цей показник ‒ 25%). Вища частка тих, хто не працює, також спостерігалася серед молоді, жінок і осіб передпенсійного віку, що, однак, відповідало тенденціям і до повномасштабного вторгнення.

У 2024 році рівень безробіття склав 13,1%. Рівень безробіття в економіці поступово зменшувався під впливом зростання попиту на робочу силу, проте залишався вищим за рівень у період до повномасштабного вторгнення. Це визначалося тривалим збереженням диспропорцій на ринку праці насамперед через обмежену пропозицію кваліфікованої робочої сили, на якій позначалися наслідки війни, зокрема й складнощі з поверненням демобілізованих до роботи. Також її обмежували міграційні процеси та подальша адаптація мігрантів до життя за кордоном, що зменшувало ймовірність для масового та швидкого їх повернення в Україну.

Згідно з data НБУ, проблема браку працівників загострювалася впродовж усього 2024 року, а ринок праці залишався стисненим. Однак у другій половині 2024 року рівень участі в робочій силі дещо зріс, як і кількість нових резюме. Ймовірно, українці поверталися до пошуку роботи завдяки подальшому збільшенню зарплат. Проте наслідки війни й надалі обмежували пропозицію робочої сили ‒ кількість мігрантів за кордон упродовж 2024 року зросла на близько 500 тис. осіб. Також мали вплив мобілізаційні процеси. Натомість попит на робочу силу залишався високим, а брак працівників обмежував можливості нарощування виробництва та впливав на зростання виробничих витрат. У результаті навантаження на одну вакансію було навіть нижчим, ніж показники 2021 року, що сприяло зниженню безробіття впродовж минулого року. Однак скорочення рівня безробіття стримувалося його значною структурною складовою, яка зумовлена суттєвими диспропорціями між потребами роботодавців і знаннями та навичками потенційних працівників. Також зберігалася значна регіональна нерівномірність між рівнями безробіття. Це, зокрема, зумовлено наслідками війни: за оцінками НБУ, вищим безробіття є в регіонах, близьких до зони бойових дій.

Національний банк України прогнозує подальше зменшення рівня безробіття у 2025 році до 10,8%. Під впливом зростання попиту на робочу силу безробіття поступово зменшуватиметься, але все ще залишатиметься вищим за рівень до повномасштабного вторгнення.

According to IMF estimates, the unemployment rate in Ukraine will decrease to about 10-11% in 2025-2027, but will remain higher than before the full-scale invasion due to skill and regional disparities in the labor market.

Labor migration

За data ООН, з 24 лютого до 30 вересня 2022 року з України виїхало 13,4 млн осіб, а повернулося ‒ 6,3 млн осіб. Значною залишалася і кількість внутрішньо переміщених осіб ‒ за data Міжнародної організації з міграції (МОМ), майже 7 млн осіб наприкінці серпня 2022 року, з них зареєстровано як ВПО ‒ 3,2 млн осіб. Хоча мігранти відчували значні матеріальні проблеми та мовний бар’єр, збереження високих безпекових ризиків стало основною причиною значної кількості виїздів та відкладання повернення. Іншою важливою причиною був брак роботи в Україні з огляду на глибокий спад економіки.

У 2024 році кількість мігрантів з України у світі залишалася на рівні 6,7 млн осіб; серед яких 4,3 млн ‒ особи з тимчасовим захистом у державах ЄС. Також станом на грудень 2024 року 4,6 млн осіб були офіційно зареєстровані як ВПО. За data НБУ, 2024 рік характеризувався збільшенням міграційного відпливу українців за кордон, зокрема через тривалі відключення електроенергії влітку. Наприклад, кількість українських мігрантів упродовж ІІІ кварталу 2024 року зросла майже на 200 тис. осіб. НБУ прогнозує у 2025 році продовження чистого відпливу зовнішніх мігрантів (близько 0,2 млн осіб), натомість з 2026 року може початися чисте повернення мігрантів в Україну (близько 0,2 млн осіб). Тим не менше, ризики більшого відпливу мігрантів за кордон та меншого їх повернення й досі переважають. Це негативно впливатиме на пропозицію робочої сили на ринку праці та скоротить потенційний споживчий попит. Збільшення потреб економіки у кваліфікованій робочій силі призведе до подальшого посилення диспропорцій на ринку праці та стимулюватиме зростання зарплат вище за зростання продуктивності в окремих секторах.

За оцінками Міжнародної організації праці, з тих українських громадян, хто залишався за кордоном, близько 3 млн осіб складають люди працездатного віку. Стосовно вікового складу, то найбільша частка українських мігрантів (біженців) серед осіб у віці 18 років і старше, це особи у віці 35-59 років ‒ 55%. Частка осіб пенсійного віку у цьому контингенті становить 16%, а у всьому контингенті біженців (враховуючи осіб у віці молодше 18 років) ‒ 12%. Загалом переважна більшість мігрантів ‒ жінки та діти (90%). Серед усіх біженців 83% мають вищу або незакінчену вищу освіту; 30% мігрантів ‒ це висококваліфіковані фахівці, 12% ‒ кваліфіковані працівники, 14% ‒ керівники підприємств або підрозділів, а також 14% ‒ підприємці.

Щодо оцінки втрат трудового потенціалу України ‒ вплив виїзду працівників як на нинішню економічну ситуацію, так і на перспективи повоєнної відбудови великою мірою залежить від кількох факторів:

• which areas of production suffered losses;
• how important these areas are for ensuring economic sustainability;
• Is it possible to meet the demand for workers in these industries through internal resources?

The majority of working-age refugees are working-age women, working in traditionally female-dominated occupations. The outflow of workers has a disproportionate impact on different sectors of employment, and is particularly pronounced in trade, education, health care and services.

Wages and incomes of the population

Мінімальна місячна заробітна плата в Україні (в гривнях) за період з 2022 по 2025 рік:

• from 01.01.2022 to 09.30.2022: 6500 UAH (unchanged, 0%);
• from 01.10.2022 to 31.12.2022: 6700 UAH (+200 UAH, +3.1%);
• from 01.01.2023 to 31.12.2023: 6700 UAH (unchanged, 0%);
• from 01.01.2024 to 03.31.2024: 7100 UAH (+400 UAH, +6.0%);
• from 01.04.2024 to 31.12.2024: 8000 UAH (+900 UAH, +12.7%);
• з 01.01.2025: 8000 грн (без змін, 0%).

Середня місячна заробітна плата в Україні (в гривнях) за період з 2022 по 2024 рік (у середньому за всіма галузями економіки)

Accordingly, the average wage in Ukraine increased by 17.4% from 2022 to 2023, by 18.1% from 2023 to 2024, and by a total of 38.7% for the period from 2022 to 2024.

За data Світового банку, після повномасштабного вторгнення відбулося суттєве зростання рівня бідності в Україні. Якщо в 2021 році офіційний рівень бідності становив 20,6%, то в 2023 році цей показник зріс до 34,0-35,5%. У 2024 році ситуація дещо погіршилась, і показник бідності досяг 35,8%. Особливо критична ситуація спостерігається в регіонах, тимчасово не підконтрольних уряду, де рівень бідності у 2023 році сягнув 66,8%. Географічні відмінності значні: у сільській місцевості показники бідності вищі, тоді як у Києві рівень бідності (14,1%) був менше половини від середнього по країні. Спостерігаються суттєві регіональні диспропорції в рівні зайнятості, зокрема, в непідконтрольних уряду України регіонах рівень зайнятості приблизно на 10% нижчий за середній по країні, що призводить до вищих показників бідності.

Demographic situation

Чисельність наявного населення в Україні, за оцінкою, на 1 січня 2022 року становила 41167,3 тис. осіб. Загальне скорочення чисельності населення у 2021 року склало 421 тис. осіб. Залишалося суттєвим перевищення кількості померлих над кількістю живонароджених: на 100 померлих – 38 живонароджених. У 2021 році зафіксовано найнижчу народжуваність за останні 10 років: вона склала 271 984 особи, в той час коли смертність сягнула 714 263 особи. Станом на початок 2022 року чисельність осіб пенсійного віку складала 10 152,4 тис. осіб (24,8%), тобто майже чверть населення України. Станом на січень 2025 року загальна чисельність пенсіонерів в Україні нараховує 10,3 млн осіб (майже третина від наявної кількості населення України).

За data Міністерства юстиції, протягом 2023 року в Україні зареєстрували майже 187,4 тисячі народжень, що на 9% менше, ніж за перший рік вторгнення (206 032 дитини), та на 31,5% менше, ніж у 2021 році. У 2024 році в Україні кількість зареєстрованих народжень склала 176,6 тисяч.

У 2024 році смертність в Україні перевищила народжуваність у 2,8 рази. У 2024 році зафіксували 495 тисяч смертей, що майже не відрізняється від показників 2023 року ‒ 496,2 тисячі (у 2022 році кількість смертей складала 541,7 тисячі).

За data Центрального розвідувального управління США, Україна має найвищий рівень смертності та найнижчу народжуваність у світі. Згідно зі статистикою, рівень смертності в Україні станом на 2024 рік складав 18,6 на 1000 осіб ‒ це найвищий показник серед усіх країн світу. За рівнем народжуваності Україна посіла останнє місце зі значенням 6 народжень на 1000 людей.

З початком повномасштабної війни ситуація з факторами, що впливають на демографічний стан, докорінно змінилася: на перший план вийшов механічний рух населення.

Повномасштабна війна поглибила наявні демографічні проблеми в Україні:

• Reduction in the population of Ukraine, primarily due to the excess of the mortality rate over the birth rate;
• High mortality rates for men of working age (life expectancy for men is 65.1 years compared to 74.4 years for women);
• Старіння населення (до 24.02.2022 року частка громадян віком до 17 років у структурі постійного населення країни трималася на рівні 18%).

Війна додала чинники, які погіршують демографічну ситуацію в Україні:

• Масштабна міграція населення України;
• Велика кількість загиблих та поранених як серед військових, так і серед цивільних, зокрема ‒ дітей (за data ООН, станом на лютий 2025 року в Україні офіційно підтверджені дані щодо 12654 загиблих і 29392 поранених серед цивільного населення; серед них ‒ 673 загиблі дитини);
• Перебування частини українських громадян на тимчасово окупованих територіях (ТОТ), а також незаконне переміщення українських громадян (станом на середину 2024 року на ТОТ is 6 млн українських громадян; 1,5 млн з них ‒ діти. Крім того, за data Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, за час повномасштабного вторгнення Росія депортувала або примусово перемістила 19,5 тис. українських дітей).

Impact on different segments of the population

Russia’s full-scale invasion has caused an unprecedented humanitarian crisis in Ukraine and exacerbated existing problems, especially for vulnerable groups. Access to adequate housing, stable employment, and social support are key issues affecting the well-being of different social groups.

Internally Displaced Persons (IDPs) становлять значну частку населення України. Станом на 31 грудня 2024 року, кількість офіційно зареєстрованих ВПО у Міністерстві соціальної політики досягла 4642735 осіб. Ще приблизно 6,7 млн українців залишаються переміщеними за межами України. Найвища частка ВПО спостерігалася у травні 2022 року, коли вони становили приблизно 16,5% населення, зменшившись до 12,4% у травні 2023 року та до 11,3% у жовтні 2024 року.

Зміни у програмі грошової допомоги для ВПО суттєво впливають на їхній соціально-економічний добробут. За data Міністерства соціальної політики, у 2022 році на фінансування допомоги на проживання ВПО було виділено 52,8 млрд грн; у 2023 ‒ 73,3 млрд грн; у 2024 ‒ 40,1 млрд грн. Загальна сума з лютого 2022 року перевищує 162 млрд грн (3,8 млрд доларів США).

Доступ до стабільної та безпечної зайнятості залишається однією з центральних проблем для ВПО. У 2024 році Державна служба зайнятості забезпечила employment of 38 thousand IDPs, compared to 30 thousand in 2023. The share of IDPs among the registered unemployed increased to 17.3% in 2024 compared to 8.9% in 2023. IDPs have fewer stable salaries as their main source of income compared to non-displaced persons, which makes them particularly vulnerable. Housing problems also remain acute for IDPs due to the high cost of rent and utilities. Vulnerable groups, such as persons with disabilities or persons with incomes below the subsistence minimum, are particularly affected.

Ветерани війни: З 24 лютого 2022 року кількість ветеранів війни різко зросла. Станом на липень 2024 року в Україні налічувалося 1,3 мільйона ветеранів війни, 80% з яких були мобілізовані. Ветерани війни та їхні сім’ї стикаються з проблемами переміщення, інвалідності та втрати житла, роботи чи освіти. Водночас багато ветеранів війни є економічно активними людьми працездатного віку.

Матеріальна допомога залишається однією з найбільш нагальних потреб ветеранів війни. Дослідження Українського ветеранського фонду показало, що станом на травень 2024 року 59,8% ветеранів війни потребували фінансової допомоги, а 43,2% не були задоволені наданою їм фінансовою допомогою. Працевлаштування та перекваліфікація ветеранів війни також визначені як високий пріоритет ‒ 30% ветеранів війни не можуть знайти роботу. Опитування серед діючих військовослужбовців показує, що 33% шукають допомоги в працевлаштуванні, 28% шукають інформацію про існуючі програми для ветеранів війни, а 27% шукають послуги з освіти/перекваліфікації.

Для ветеранів війни та діючих військовослужбовців, які отримали травми або поранення, процес реабілітації залишається складним. За оцінками, близько половини з них не отримують адекватної реабілітаційної допомоги в державних лікарнях і змушені звертатися до приватних установ.

Сім’ї зниклих безвісти або загиблих військовослужбовців стикаються з труднощами в отриманні інформації про пільги, доступну фінансову та правову допомогу.

Також існує проблема з нестачею належного житла для ветеранів війни та їхніх сімей. За data опитування Українського ветеранського фонду, 39,2% ветеранів і військовослужбовців потребуватимуть допомоги з житлом у майбутньому. Поточні програми для ветеранів війни не забезпечують повноцінну допомогу з доступним житлом.

Особи з інвалідністю є однією з найбільш постраждалих від наслідків війни груп населення. З початку повномасштабного вторгнення спостерігається значне зростання кількості людей з інвалідністю як серед цивільного населення, так і серед колишніх комбатантів. Разом з тим, на початок 2025 року інформації щодо їх точної кількості в Україні немає. За data Міністерства соціальної політики, станом на 2024 рік у країні нараховувалося близько 3 мільйонів людей з інвалідністю (до 24.02.2022 року їх кількість складала близько 2,7 млн осіб).

Виключення осіб з інвалідністю з соціального та економічного життя залишається ключовою проблемою, яка лише поглибилася протягом останнього року. Домогосподарства, які включають осіб з інвалідністю, зазвичай мають вищу вартість життя через потребу в послугах та догляді, пов’язаних з інвалідністю. Близько 70% сімей, які включають осіб з інвалідністю, повідомляють про дохід на особу нижчий за 6318 грн (152,07 доларів США). Серед домогосподарств з особами з інвалідністю, які проживають у колективних центрах, 45% повідомляють, що вони стикаються з фінансовими труднощами в доступі до охорони здоров’я. Станом на 2024 рік лише 17% осіб з інвалідністю офіційно працевлаштовані; більшість залежить від програм соціальної допомоги і є безробітними.

Як і для інших вразливих груп, доступ до належного житла є критичною потребою для осіб з інвалідністю. Значна частка евакуйованих осіб з інвалідністю потребує додаткової допомоги та підтримки, включаючи геріатричний догляд. Обмежені фінансові ресурси в поєднанні зі зростанням цін на оренду та відсутністю соціального житла ускладнюють перехід осіб з інвалідністю від тимчасового до довгострокового проживання.

Літні люди є однією з найбільш вразливих груп, чий добробут (соціальне забезпечення та житло) постраждав внаслідок війни. Вони також становлять одну з найбільших груп серед внутрішньо переміщеного населення України.

Станом на січень 2025 року загальна чисельність пенсіонерів в Україні нараховує 10,3 млн осіб, а середній розмір призначеної пенсійної виплати ‒ 5 789,05 грн (середній розмір мінімальної пенсії ‒ 2 759,86 грн; цю суму отримує майже 26% усіх пенсіонерів). Наприкінці лютого 2025 року уряд прийняв рішення про індексацію пенсій цьогоріч. З 1 березня 2025 року пенсійні виплати зростуть на 11,5%

Житлова вразливість є особливо гострою серед людей літнього віку через їхнє нестабільне економічне становище. Приблизно 91% літніх орендарів витрачають більше третини свого місячного доходу на житло, а 51% витрачають більше половини доходу на оренду та комунальні послуги. Оцінювана частка літніх людей серед усіх ВПО коливається від 25% до 28%. Більшість ВПО орендують житло в приватному секторі, багато літніх людей не може собі цього дозволити. В результаті вони часто змушені жити в колективних центрах і становлять велику частку мешканців тимчасових притулків.

Молодь: До лютого 2022 року в Україні проживало 3,89 мільйона молодих людей віком від 15 до 24 років (9,5% населення) та 10,5 мільйона людей віком від 14 до 35 років (близько чверті населення). Дві третини (67%) молодих людей проживали в містах. Частка чоловіків у цій віковій групі дещо перевищувала частку жінок і становила 51,5%.

З лютого 2022 року 79% молодих людей відчули негативні наслідки війни. Найсерйозніші негативні впливи спостерігаються серед молоді зі східних регіонів України. Найпоширеніші наслідки включають зменшення або втрату доходу (36% у 2023 та 30% у 2024 році), смерть друзів або членів сім’ї (14% у 2023 та 28% у 2024 році), а також погіршення психічного здоров’я (28% як у 2023, так і у 2024 році).

Доступне житло для молоді має вирішальне значення для задоволення їхніх основних потреб. З 2023 по 2024 рік частка молоді, яка втратила житло, подвоїлася (з 5% у 2023 році до 10% у 2024 році). За оцінками, 32% молодих людей, які проживають в орендованому житлі, витрачають понад 30% свого місячного доходу на житло і, таким чином, перебувають у потенційно вразливій ситуації.

Жінки: Вторгнення Росії в Україну мало значні негативні наслідки для жінок і дівчат, включаючи літніх жінок, жінок та дівчат з інвалідністю, внутрішньо переміщених жінок. Ці групи стикаються з підвищеним рівнем бідності та обмеженим доступом до основних послуг. У грудні 2024 року кількість зареєстрованих безробітних жінок склала 75,8 тис. осіб (80,5% від загальної кількості зареєстрованих безробітних). Станом на 2024 рік жінки становлять 59% від загальної кількості ВПО, і більше жінок, ніж чоловіків, залежать від соціальної допомоги. Гендерний розрив в оплаті праці жінок і чоловіків складає 18,6%.

Conclusions

Поточна економічна ситуація в Україні характеризується суперечливими тенденціями. З одного боку, країна демонструє вражаючу стійкість та адаптивність в умовах війни, з іншого ‒ накопичує критичні дисбаланси, які можуть загрожувати макроекономічній стабільності в середньо- та довгостроковій перспективі.

Економічне зростання поступово сповільнюється, що відображає вичерпання ефекту низької бази та структурні обмеження воєнного часу. Інфляційний тиск залишається високим, змушуючи НБУ проводити жорстку монетарну політику, яка, в свою чергу, обмежує економічну активність. Платіжний баланс погіршується через зростаючий торговельний дефіцит та збільшення імпортозалежності.

Україна залишається критично залежною від міжнародної фінансової допомоги для покриття бюджетного дефіциту та цивільних видатків. Хоча на сьогодні ця потреба здається забезпеченою, зміна політичної ситуації в США та можливе скорочення американської допомоги створюють додаткові ризики.

Державний борг наближається до критичного рівня 100% ВВП, що в умовах обмеженого доступу до комерційних ринків капіталу та високих процентних ставок створює значні ризики для фіскальної стійкості. Додатковим фактором нестабільності є зношений стан інфраструктури та енергетичного сектору, що обмежує потенціал економічного відновлення.

Повномасштабне вторгнення Росії спричинило серйозні соціальні наслідки, що глибоко трансформували українське суспільство. Ринок праці стикається з серйозними структурними диспропорціями внаслідок масової міграції, мобілізації та зміни галузевої структури економіки. Одночасне існування дефіциту робочої сили в одних секторах та високого рівня безробіття свідчить про глибокі структурні проблеми. Спостерігається поступове відновлення ринку праці, проте він залишається суттєво деформованим порівняно з довоєнним періодом, що негативно впливає на економічну стійкість країни.

The demographic situation has deteriorated critically due to a combination of several factors: migration outflow of the population, increased mortality, a drop in the birth rate to a historical minimum, and structural deformations of the age and gender composition of the population. The key factor in demographic changes has become the mechanical movement of the population - large-scale internal and external migration.

Війна непропорційно вплинула на різні соціальні групи, поглибивши вразливість певних категорій населення. Особливо гострі проблеми з житлом, працевлаштуванням та соціальним захистом виникли у внутрішньо переміщених осіб, ветеранів війни, осіб з інвалідністю, літніх людей, молоді та жінок. Спостерігається значне зростання рівня бідності й поглиблення соціальної нерівності, особливо помітне між різними регіонами країни. Незважаючи на запроваджені державні програми підтримки, ці групи населення продовжують стикатися з численними бар’єрами, що вимагає комплексного підходу до вирішення їхніх проблем.

Ключовим викликом на 2025 рік залишається підтримання макроекономічної стабільності в умовах продовження війни, забезпечення сталого зовнішнього фінансування та поступове усунення структурних дисбалансів для створення основи для післявоєнного відновлення.

Recommendations

1. Macroeconomic stabilization. Focus on controlling inflation and gradually reducing the budget deficit, ensuring a balance between military needs and fiscal sustainability. High military expenditures must be aligned with the need to increase domestic revenues and support economic growth.
2. Tax system reform. Запровадити ефективну податкову модель, яка підтримуватиме, а не пригнічуватиме мале та середнє підприємництво. Відмовитись від ініціатив зі знищення спрощеної системи оподаткування, натомість зосередитись на боротьбі з ухиленням від сплати податків у великому бізнесі та детінізації економіки.
3. Диверсифікація зовнішнього фінансування. Зменшити залежність від окремих донорів через активнішу співпрацю з ЄС, міжнародними фінансовими організаціями та азійськими партнерами. Успішне використання коштів програми ERA (прискорення надзвичайних доходів від заморожених російських активів) та Ukraine Facility ЄС має стати пріоритетом.
4. Програма підтримки промислового експорту. Розробити комплексну стратегію підтримки експортоорієнтованих галузей з високою доданою вартістю. Стимулювати створення підприємств з переробки сировини на товари з вищою доданою вартістю. Розвивати нові морські експортні маршрути та зменшувати імпортозалежність для покращення торговельного балансу.
5. Formation of a cluster model of the economy. Створити галузеві та регіональні кластери для розробки місцевих ресурсів і корисних копалин з подальшою їх переробкою на території України. Забезпечити інтеграцію цих кластерів до глобальних ланцюжків створення вартості, особливо європейських.
6. Стратегія енергетичної незалежності та відновлення. Спрямувати значну частину міжнародної допомоги на відбудову та модернізацію енергетичної інфраструктури з фокусом на підтримку розподіленої генерації та відновлюваних джерел енергії. Розробити план повернення під контроль та безпечного функціонування ЗАЕС. Відновити видобуток коксівного вугілля для підтримки металургійної галузі та збільшити видобуток газу для забезпечення промисловості доступними енергоносіями.
7. Відродження стратегічних галузей промисловості. Пріоритезувати відновлення нафтопереробної та хімічної галузей, особливо виробництво добрив, для вирівнювання торговельного балансу та зменшення імпорту. Створити програми державно-приватного партнерства для відбудови промислових потужностей, зруйнованих внаслідок війни.
8. Комплексна демографічна політика. Розробити стратегію управління міграційними процесами, включаючи програми заохочення повернення біженців, підтримки народжуваності та інтеграції ВПО. Створити спеціальні програми для залучення до економіки висококваліфікованих фахівців, які виїхали за кордон, пропонуючи їм конкурентні умови праці та соціального пакету.
9. Інтеграція ветеранів та осіб з інвалідністю. Створити комплексну систему реінтеграції ветеранів до мирного життя, включаючи медичну, психологічну та професійну реабілітацію. Реформувати систему освіти для забезпечення адаптації та перекваліфікації осіб з інвалідністю та ветеранів війни, забезпечуючи їм реальні можливості для працевлаштування.
10. Розвиток військово-промислового комплексу. Створити сприятливі умови для залучення приватного капіталу у оборонну промисловість через податкові пільги, державні гарантії та субсидії. Сприяти трансферу технологій та розширенню експортних можливостей для оборонних підприємств, інтегруючи їх у міжнародні оборонні проекти.
11. Стимулювання малого та середнього бізнесу. Зменшити адміністративний тиск, забезпечити доступ до пільгового фінансування та створити сприятливі регуляторні умови для МСБ. Запровадити цільові програми підтримки для підприємців у стратегічно важливих галузях та постраждалих від війни регіонах.
12. Реформа банківського сектору та кредитування. Переорієнтувати діяльність банків з інвестування в депозитні сертифікати НБУ на кредитування реального сектору економіки. Розробити програми гарантування державою кредитів для стратегічно важливих галузей, включаючи військово-промисловий комплекс, енергетику та інфраструктуру.
13. Відновлення критичної інфраструктури. Зробити пріоритетом швидке відновлення транспортної, логістичної та комунальної інфраструктури, що є базовою умовою для економічного відродження. Особливу увагу приділити портовій інфраструктурі та залізничному сполученню для забезпечення експортних можливостей.
14. Цифрова трансформація економіки. Прискорити цифровізацію державного сектору та стимулювати розвиток цифрових технологій у приватному секторі як інструмент подолання структурних обмежень економіки воєнного часу. Розвивати ІТ-сектор як ключову експортоорієнтовану послугу з високою доданою вартістю.
15. Прозоре управління міжнародною допомогою. Забезпечити максимальну ефективність та прозорість використання коштів від міжнародних партнерів через створення публічних механізмів моніторингу їх використання. Сфокусувати допомогу на проектах, які мають найбільший мультиплікативний ефект для економіки.
16. Стратегія управління державним боргом. Розробити довгострокову стратегію управління борговим навантаженням, включаючи перегляд структури боргу та можливе реструктурування. Поступово зменшувати залежність від зовнішнього фінансування шляхом збільшення внутрішнього ринку запозичень.

Прискорення євроінтеграції. Повністю використати можливості інтеграції з ЄС шляхом прискореної адаптації законодавства, розширення доступу до європейських ринків та залучення європейських інвестицій. Активно використовувати інструменти Ukraine Facility для модернізації економіки та інфраструктури відпо

Author team:

• Yurіi Berezhnoy, expert in international relations, international logistics and
  infrastructure of the NGO “Svit.UA”
• Vasylenko Denys, agricultural market expert of the NGO “Svit.UA”
• Vitaliy Kolchenko, maritime logistics expert at NGO “Svit.UA”
• Korolev Denis, expert on industry and production issues at the NGO “Svit.UA”
• Ustavitskyi Dmytro, expert in international logistics and innovative solutions
  NGO “Svit.UA”